Правомірність обмеження права на свободу пересування в умовах збройного конфлікту

Abstract

У статті досліджується правомірні умови допустимості обмеження права на свободу пересування як вони встановлені міжнародними стандартами. Визначено, що Загальна декларація прав людини містить універсальні умови обмеження для всіх прав, не виокремлюючи їх для свободи пересування. При цьому актом закріплені загальні принципи: виключність умов обмежень; формальну визначеність; вичерпність переліку цілей обмежень. Встановлено, що більш пізніми документами умови правомірності обмежень були доповнені суспільною необхідністю обмеження та співмірністю засобів обмежень із їх легітимними цілями. У Міжнародному пакті про громадян-ські та політичні права та у Протоколі No 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод легітимні цілі обмеження були окремо визначені для права на свободу пересування. Це охорона національної безпеки, громадського порядку, здоров’я чи моральності населення, прав та свобод інших осіб та запобігання злочинам. Ці обмеження вважаються вичерпними, а національні законодавства не повинні виходити за їх межі. Автором проаналізовано умови допустимості обмеження права на свободу пересування у зви-чайних умовах та в умовах надзвичайної ситуації. Зроблено висновок, що до обмеження права на свободу пересування за надзвичайного стану (збройного конфлікту) застосовуються загальні вимоги як і до обмежень за звичайних умов: заборона знищення та надмірного обмеження, яке б суперечило тексту та духу міжнародних стандартів з прав людини; заборона посягання на сутніс-ний зміст самого права на свободу пересування; застосування критеріїв допустимості обмеження права на свободу пересування (законність обмеження, необхідність обмеження у демократичному суспільстві та правомірність мети обмеження). Водночас за таких надзвичайних умов висуваються й підвищені вимоги. Це право на відступ від міжнародних зобов’язань щодо прав людини, який можливий при існуванні чи неминучості суспільної небезпеки; у межах, що відповідають гостроті становища; за процедурою офіційного і публічного повідомлення. Характерними ознака-ми обмеження права на свободу пересування в умовах надзвичайної ситуації названі їх масовий, але тимчасовий характер.

The article examines the legitimate conditions for limiting the right to freedom of movement as established by international standards. It was determined that the Universal Declaration of Human Rights contains universal conditions for limiting all rights, without singling out freedom of movement. However, the act establishes general principles such as the exclusivity of restriction terms, formal certainty, and completeness of the list of restriction goals. Later documents supplemented these conditions with the social necessity of the restriction and the proportionality of the means of restriction with their legitimate goals. In the International Covenant on Civil and Political Rights and in Protocol No. 4 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the legitimate purposes of restricting freedom of movement were separately defined. These include the protection of national security, public order, the health or morals of the population, the rights and freedoms of other persons, and the prevention of crimes. These limitations are exhaustive, and national legislation should not go beyond them. The author analyzed the conditions for admissibility of restricting the right to freedom of movement under normal and emergency conditions. It was concluded that general requirements apply to the restriction of the right to freedom of movement during a state of emergency (armed conflict), as well as to restrictions under normal conditions. These requirements include prohibitions of destruction and excessive restriction that would be contrary to international human rights standards, as well as encroachment on the essential content of the right to freedom of movement. The criteria for the admissibility of restrictions on the right to freedom of movement, such as legality, necessity, and legitimacy of the purpose of the restriction, should also be applied. However, under extraordinary conditions, such as a state of emergency, there are increased demands. The right to derogate from international human rights obligations is possible in the presence or imminence of public danger within the limits corresponding to the severity of the situation and according to the procedure of official and public notification. Characteristic signs of restriction of the right to freedom of movement in the conditions of an emergency are their massive but temporary nature.