Дискурс-стратегія арабської вербальної ноти

Abstract

У статті досліджено головні тенденції формування письмових текстів дипломатичного підстилю офіційно-ділового стилю арабської мови та передумови їхнього виникнення. Проаналізовано погляди дослідників на питання визначення дискурсу та тексту. Розглянуто арабську вербальну ноту Постійного представництва Арабської Республіки Єгипет у Відні, адресовану Міжнародному агентству з атомної енергії, а також застосовані у ній синтаксичні та морфологічні елементи впливу. Визначено причини використання характерних та нехарактерних для дипломатичного підстилю арабської мови інструментів комунікації, надано обґрунтування схильності автора тексту офіційно-ділового стилю до інтегрування неприродніх для такого стилю лексем, окреслено мовний та мовленнєвий контексти. Так, існування сталих норм для одного з найдавніших видів комунікації не передбачає його незмінності з огляду на соціально-культурні чинники та історичний контекст. Окрім того виявлено, що має місце схильність до надання вибраній дипломатичній кореспонденції характеру, що спонукає до її поширення на загал. Інтонаційна складова, роль якої у письмовому дискурсі є настільки ж значною, як і в усному, є параметром, покликаним сприяти подачі думки під чітко визначеним кутом, але не допускати при цьому порушення правил етики. Натомість, більшість традиційних складових арабського тексту офіційно-ділового стилю лишаються незмінними і слугують ґрунтом для основної частини тексту. У контексті геополітичного сьогодення, видозміна якого незалежно від його фактажного забарвлення є перманентною умовою для руху світу до майбутнього, усвідомлення принципів налаштування комунікації, що забезпечує ухвалення рішень на вищому політичному рівні, є визначальним. Так само, як форма слова впливає на речення, його місце у реченні є окремим акцентом у питанні донесення думки за умов мовчазного спілкування, а інтеграція цих слів у взаємозалежні структури довершує ланцюг комунікації адресант-адресат. Різність процесів формування мовної та мовленнєвої традицій грає важливу роль, коли йдеться про міжнаціональне спілкування, що за визначенням передбачає неоднаковість вихідних позицій двох учасників комунікації.

The paper examines the main trends in the formation of written texts of the diplomatic sub-style of the official style of the Arabic language and the prerequisites for their emergence. The views of researchers on the issue of defining discourse and text are analyzed. The Arabic verbal note of the Permanent Representation of the Arab Republic of Egypt in Vienna, addressed to the International Atomic Energy Agency, as well as the syntactic and morphological elements of influence applied in it, are considered. The reasons for the use of communication tools characteristic and uncharacteristic for the diplomatic sub-style of the Arabic language are determined, the justification of the tendency of the author of the official-business style text to integrate tokens unnatural for such a style is provided, the linguistic and speech contexts are outlined. Thus, the existence of stable norms for one of the oldest types of communication does not imply its immutability in view of socio-cultural factors and historical context. In addition, it was found that there is a tendency to give selected diplomatic correspondence a character that encourages its distribution to the general public. The intonation component, the role of which in the written discourse is as significant as in the oral one, is a parameter designed to contribute to the presentation of an opinion from a clearly defined angle, but not to allow violation of the rules of ethics. Instead, most of the traditional components of the Arabic text of the official business style remain unchanged and serve as the basis for the main part of the text. In the context of the geopolitical present, the change of which, regardless of its factual color, is a permanent condition for the world's movement towards the future, awareness of the principles of communication adjustment, which ensures decision-making at the highest political level, is decisive. Just as the form of a word affects a sentence, its place in a sentence is a separate emphasis in the matter of conveying an idea under the conditions of silent communication, and the integration of these words into interdependent structures completes the chain of addresser-addressee communication. The difference in the processes of formation of language and speech traditions plays an important role when it comes to international communication, which by definition implies the inequality of the initial positions of the two participants in the communication.