Особливості поетичної творчості Луїзи Ґлік

Abstract

Стаття присвячена вивченню специфіки поетичної творчості відомої американської поетеси Луїзи Елізабет Ґлік (1943−2023), котра у 2020 році стала лауреаткою Нобелівської премії з літератури за «її безпомилковий поетичний голос, який з суворою красою робить індивідуальне існування універсальним». Мета дослідження полягала у визначенні особливості поетичної творчості Л. Ґлік, зокрема, у з’ясуванні способів набуття у поезіях авторки індивідуального існування універсального значення. Об’єктом дослідження стали поетичні збірки від «Firstborn» (1968) до «Winter Recipes from the Collective» (2021). Задля поглиблення розуміння процесу її поетичної творчості, роздумів щодо призначення і функції поезії, з’ясування авторських інтенцій тощо, було вивчено прозові тексти авторки зі збірок «Proofs & Theories: essays on poetry» (1994) та «American Originality» (2017). Насамперед проаналізовано використання автобіографічних елементів у поетичній творчості авторки, акцентовано на сповідальному характері її віршів. Для досягнення мети також вирішено низку завдань: окреслено чотири періоди її творчості та надано загальну характеристику поетичних збірок; визначено місце поетичних творів поетеси в контексті розвитку англо-американської «сповідальної поезії» (Р. Лоувелл, В.Д. Снодґрасс, Е. Секстон, С. Плат); виокремлено автобіографічні елементи в її поетичних збірках, вплив травматичного досвіду на творчість; визначено характерні ознаки творів (тематика, проблематика, ключові образи і мотиви тощо); проаналізовано вираження дихотомії індивідуального та універсального у віршах поетеси. Відзначено автобіографічний характер поетичної творчості Л. Ґлік, використання нею творчого процесу у якості психотерапії для подолання травматичних спогадів минулого. Загалом, ліриці Л. Ґлік притаманна медитативність оповіді й аналітичність змісту, представлення універсальних законів буття на основі осмислення власного життєвого досвіду.

The article deals with the distinctive features of the poetic works of the renowned American poet Louise Elisabeth Glück (1943−2023), who became a Nobel Prize laureate in literature in 2020 for her «unmistakable poetic voice that with austere beauty makes individual existence universal». The aim of the research was to determine the specificdistinctive features of Glück’s poetry, in particular, to define the ways in which the individual existence attains universal significance in her works. The object of the research was poetry collections from Firstborn (1968) to Winter Recipes from the Collective (2021). To deepen understanding of the process of her poetic writing, her reflections on the purpose and function of poetry, and the author’s intentions, the prose texts from Proofs & Theories: essays on poetry (1994) та American Originality (2017) were studied. First and foremost, the use of autobiographical elements in Glück’s poetry was analyzed, with an emphasis on the confessional nature of her poems. To achieve the aim, several tasks were accomplished: four periods of her creative work were outlined, and general characteristics of her poetry collections were identified; the place of her poetic works in the context of the development of Anglo-American ‘confessional poetry’ (R. Lowell, W. D. Snodgrass, A. Sexton, S. Plath) was determined; autobiographical elements and the influence of traumatic experiences on her poetry were identified; the distinctive features of poetry (themes, key issues, central images, and motifs) were defined; the expression of the dichotomy between the individual and the universal in the poems was analyzed. Louise Glück’s poetry is recognized for its autobiographical elements, as well as for her use of the creative process as a form of psychotherapy to overcome past traumatic experiences. Overall, Glück’s lyric poetry is characterized by a meditative narrative style and analytical depth, presenting universal laws of existence through the lens of personal life experience.