Інтерпретаційні можливості сучасної прози у засвоєнні давніх сюжетів (на матеріалі творів Віри Сулими, Ніни Бічуї та Євгена Пашковського)

Abstract

У статті розглядається, як сучасна українська проза взаємодіє з класичними літературними традиціями, відкриваючи нові способи інтерпретації давніх сюжетів. Це можна побачити у творах Віри Сулими, Ніни Бічуї та Євгена Пашковського, які по-своєму осмислюють історичні події та культурні явища через сучасний погляд. Нове прочитання давніх текстів дає можливість показати їхню важливість і зробити більш актуальними для сучасності. «Слово о полку Ігоревім» становить важливе джерело для письменників. Ця давня літературна пам’ятка не лише має велике значення, але й досі надихає письменників. У романі Віри Сулими «Не десять соколів» показано містичний зв’язок між минулим і теперішнім, де редактор Олекса Величко нагадує князя Ігоря. Природа, пророчі сни та посилання на «Слово» додають роману глибини і допомагають порівнювати історичні події з сучасними проблемами. У збірці Ніни Бічуї «Великі королівські лови» простежується барокова традиція, що переосмислює історичні постаті та події. Оповідання «Дрогобицький звіздар» зображує Юрія Дрогобича як важливу особистість, що поєднує науку, релігію і мистецтво. У творі міфи поєднуються з реальними історичними подіями, що відображає взаємодію традицій різних часів та зміну епох. Барокові мотиви, такі як символіка зірок, роздуми персонажів і перегук різних періодів, надають твору глибини. Такий підхід можна побачити і в новелі Ніни Бічуї «Мед мудрості нашої», де через образ садівника та бджіл показано, як передаються знання і культурні традиції. Таким чином, твори Віри Сулими, Ніни Бічуї та Євгена Пашковського показують, що сучасна українська проза не лише використовує давні сюжети, а й переосмислює їх, надаючи нові значення. Зв’язок з літературною традицією допомагає краще розуміти історію, збагачує культурні обговорення та відкриває нові шляхи для розуміння української літератури.

The article examines how contemporary Ukrainian prose interacts with classical literary traditions, uncovering new ways to interpret ancient plots. This can be observed in the works of Vira Sulyma, Nina Bichuya, and Yevhen Pashkovskyi, who reinterpret historical events and cultural phenomena through a modern lens. A new reading of ancient texts allows for demonstrating their significance and making them more relevant to the present. The Tale of Igor’s Campaign serves as an important source for writers. This ancient literary monument is not only of great significance but continues to inspire authors today. In Vira Sulyma’s novel Not Ten Falcons, a mystical connection between the past and the present is depicted, where the editor Oleksa Velychko resembles Prince Igor. Nature, prophetic dreams, and references to the Tale add depth to the novel and help draw parallels between historical events and contemporary issues. In Nina Bichuya’s collection The Great Royal Hunt, the Baroque tradition is evident, reinterpreting historical figures and events. The short story The Drohobych Stargazer portrays Yuriy Drohobych as a significant personality who unites science, religion, and art. The work intertwines myths with real historical events, reflecting the interaction of traditions across different eras and the transition between epochs. Baroque motifs, such as star symbolism, character reflections, and the interplay of various time periods, add depth to the story. A similar approach can be seen in Nina Bichuya’s novella The Honey of Our Wisdom, where the imagery of a gardener and bees illustrates the transmission of knowledge and cultural traditions. Thus, the works of Vira Sulyma, Nina Bichuya, and Yevhen Pashkovskyi demonstrate that contemporary Ukrainian prose not only employs ancient plots but also reinterprets them, giving them new meanings. The connection with literary tradition helps to better understand history, enrich cultural discussions, and open new avenues for comprehending Ukrainian literature.