Ландшафт пам’яті Донбасу в книзі Павла Белянського «Бабуся вмирати не любила»

Abstract

У статті досліджено художній ландшафт пам’яті українського Донбасу в автобіографічній книзі оповідань Павла Паштета Белянського «Бабуся вмирати не любила». Картину шахтарського світу розглянуто на основі теорії А. Киридон про «подвійний модус» «ландшафту пам’яті» («ментальний вимір» і «прикладний вимір або фізичний простір пам’яті»). Виявлено, що в авторському осмисленні ландшафту пам’яті поєднано кілька фізичних і ментальних вимірів. Фізичні виміри розміщені в просторі знизу вверх і довкола. Вони перебувають у постійному взаємозв’язку. Нижній простір – це шахта, верхній – природа й будівлі. У верхньому просторі існують також антивиміри, що мають екзистенційний зв’язок, – селище і кладовище. В оповіданнях привертає увагу ще один вимір, оригінальний за суттю і нетрадиційний для картини буття. Це порожнеча (домовина без небіжчика, селище без чоловіків, відсутність церкви). Ментальний вимір ландшафту пам’яті П. Белянський представив психотипами персонажів, жителів Донбасу з їхніми колоніальними травмами. Важлива роль у відтворенні простору надана образу старої родинної фотографії як фіксації моменту в минулому і зосередженню на майбутньому. Територія і люди в книзі «Бабуся вмирати не любила» – фізичний і ментальний простори, які пов’язані своїми суперечливими рисами, часом та досвідом, переважно болісним. У статті детально проаналізовано виміри зовнішнього і внутрішнього світів, описано їхнє художнє наповнення – образи, характери, почуття та ідеї. Проблеми минулого і сучасного, які порушив письменник у книзі, вказують на географічну, історичну та ментальну специфіку українського Донбасу, виакцентовують головну проблему сьогодення – трагедію російсько-української війни з руйнуваннями життів і нищенням територій.

The article explores the artistic landscape of memory of the Ukrainian Donbas in the book of short stories by Pavlo Pashtet Belyansky “Grandma Didn't Like to Die”. The picture of the miner's world is analyzed on the basis of the theory of A. Kiridon's theory of the “double modus” of the “landscape of memory” (“mental dimension” and “applied dimension or physical space of memory”). It is revealed that P. Belyansky's understanding of the landscape of memory combines several physical and mental dimensions. Physical dimensions are located in space from the bottom up and around. They are in constant interconnection. The lower space is the mine, the upper space is nature and buildings. In the upper space, there are antidimensions that have an existential connection - the village and the cemetery. The lower space is the mine, the upper space is nature and buildings. In the upper space, there are antidimensions that have an existential connection - the village and the cemetery. In the stories, another dimension, original in nature and unconventional for the picture of existence, attracts attention. This is emptiness (a coffin without a deceased, a village without men, no church). The mental dimension of the landscape of memory is represented by P. Belyansky's psychotypes of characters, residents of Donbas with their colonial traumas. The article analyses in detail the dimensions of the external and internal miner's worlds, describes their artistic content - images, characters, feelings and ideas. are connected by their contradictory features, time, and experience, mostly painful. The article analyzes in detail the dimensions of the external and internal worlds, describes their artistic content - images, characters, and ideas. The problems of the past and present raised by the writer in the book point to the geographical, historical and mental specificity of the Ukrainian Donbas, and highlight the main problem of the present - the tragedy of the Russian-Ukrainian war with the destruction of lives and territories.