Implementation of European standards of linguistic diversity in the context of Ukrainian language policy

Abstract

This article analyzes European standards for the protection and promotion of linguistic diversity with the aim of their implementation in Ukrainian language policy amid profound socio-political transformations. The focus of the study is on identifying an effective model of language governance that integrates European legal principles, Ukraine’s specific historical experience as a postcolonial state, and the contemporary challenges posed by full-scale war. Language policy in this context is framed as a strategic domain of state security, national unity, information resilience, and humanitarian integration. By comparing typologically distinct models of language policy in selected EU member states – France (unitarycentralized), Spain (decentralized), Sweden (inclusive and minority rights-oriented), and Belgium (federal-territorial) – the article examines the possibilities for adapting their principles to the Ukrainian context. The analysis shows that a mechanical application of European approaches in a setting marked by colonial language legacies may not only fail to ensure effective protection of minority language rights but also threaten the status and sustainability of the state language as a core component of sovereignty. The article underscores the need for critical reinterpretation of European standards through the lens of decolonial language planning. It substantiates the relevance of a hybrid model of language policy that rests on three strategic pillars: emancipation (restoring the full functionality of the Ukrainian language in public life), participation (engaging linguistic communities in policymaking), and security (protecting the linguistic space from hybrid influence by the aggressor state). This approach makes it possible to reconcile Ukraine’s obligations to the Council of Europe with its national interests and security imperatives, while contributing to the development of a democratic linguistic order based on justice, human rights, and cultural resilience.

Стаття присвячена аналізу європейських стандартів захисту та підтримки мовної різноманітності з метою їхньої імплементації в українську мовну політику в умовах глибоких соціально-політичних трансформацій. У центрі дослідження – пошук ефективної моделі мовного управління, яка враховувала б європейський правовий досвід, історичну специфіку України як постколоніальної держави та актуальні виклики, пов’язані з повномасштабною війною. У статті мовна політика розглядається як стратегічна сфера державної безпеки, національної єдності, інформаційної стійкості та гуманітарної інтеграції. Порівнюючи типологічно відмінні моделі мовної політики в окремих країнах ЄС – Франції (унітарна централізована), Іспанії (децентралізована), Швеції (інклюзивна з орієнтацією на права меншин) та Бельгії (федеративна територіальна) – стаття досліджує можливість адаптації їхніх принципів до українського контексту. Встановлюється, що механічне застосування європейських підходів у ситуації колоніальної мовної спадщини може не лише не забезпечити ефективного захисту прав мовних меншин, а й створити загрозу збереженню державної мови як ключового елемента суверенності. У роботі підкреслюється необхідність критичного переосмислення європейських стандартів через призму деколоніального мовного планування. Обґрунтовано доцільність впровадження гібридної моделі мовної політики, що ґрунтується на поєднанні трьох стратегічних принципів: емансипації (відновлення повноцінного функціонування української мови в публічному просторі), партиципації (залучення мовних спільнот до процесу ухвалення рішень) та безпеки (захист мовного простору від гібридного впливу агресора). Запропонований підхід дозволяє гармонізувати зобов’язання України перед Радою Європи із національними інтересами й безпековими пріоритетами, водночас сприяючи розбудові демократичного мовного порядку, заснованого на принципах справедливості, поваги до прав людини та культурної стійкості.