Про деякі граматичні проблеми поляків на тлі викладання польської мови як іноземної

Abstract

У статті розглянуто проблему вживання чоловічоособової та нечоловічоособової форми дієслівного присудка при однорідних підметах, що виражені іменниками різного роду і числа. Проаналізовано звернення поляків до авторитетної мовної консультації PWN та відповіді відомих мовознавців. Зазначена проблема тісно пов’язана з категорією роду іменника та визначенням кількості родів у польській мові. Особливо важливим це питання є для вивчення польської мови як іноземної, адже чоловічоособова категорія належить до специфічних граматичних категорій, тому усвідомлення її мовного позначення викликає багато труднощів. Підручники польської мови як іноземної для різних рівнів одностайно подають матеріал у спрощеному вигляді, а саме: чоловічоособові форми дієслів вживаються тільки стосовно чоловіків або групи осіб, де є хоча б один чоловік, а нечоловічоособові форми вживаються стосовно усіх інших осіб, тварин, предметів, абстрактних понять тощо. Такий підхід на перший погляд можна вважати цілком слушним і виправданим, адже творення і розрізнення названих вище форм є одним з найскладніших етапів вивчення польської мови, тому заглиблення у подробиці є важливим для розуміння носіїв і творення висловів польською мовою. Для здійснення вибору форми присудка при однорідних підметах слід враховувати сукупність наступних чинників: розрізнення чоловічоособових і нечоловічоособових іменників; розрізнення депреціативних і недепреціативних форм; позиція іменників стосовно присудка; наявність у складі однорідних підметів іменника нечоловічособового роду, що називає тварину, а також число, у якому вжито цей іменник; наявність серед однорідних підметів іменника нечоловічоособового роду, що називає неживі предмети, а також число, у якому вжито цей іменник; чи сполучуваність іменників, що входять до складу однорідних підметів, є однаковою тощо.

The article considers the problem of using the masculine and non-masculine forms of the verb predicate with homogeneous subtypes expressed by nouns of various kinds and numbers. It analyses appeals of Poles to authoritative language consultation PWN and answers of known linguists. This problem is closely related to the category of the noun genus and the determination of the number of genera in the Polish language. This issue is especially important for studying the Polish language as a foreign language, because the male category belongs to specific grammatical categories, so the awareness of its linguistic designation causes many difficulties. Textbooks of the Polish language as a foreign language for different levels unanimously present the material in a simplified form, namely: male-personal forms of verbs are used only in relation to men or a group of persons where there is at least one man, and non-male-personal forms are used in relation to all other persons, animals, objects, abstract concepts, etc. At first glance, this approach can be considered quite reasonable and justified, because the creation and distinction of the above forms is one of the most difficult stages in studying the Polish language, so going into details is important for understanding native speakers and creating expressions in Polish. To choose the form of the predicate with homogeneous subtypes, a combination of the following factors should be taken into account: the distinction between male and non-male nouns; distinguishing between depreciative and non-depreciative forms; the position of nouns in relation to the predicate; the presence in the composition of homogeneous nouns of the noun of the non-male genus calling the animal, as well as the number in which this noun is used; the presence among homogeneous nouns of a noun non-human personal genus, calling inanimate objects, as well as the number in which this noun is used; whether the conjugacy of nouns that are part of homogeneous subsets is the same, etc.