Сучасні англомовні видання української поезії: редактор-упорядник як стратегічний і творчий партнер перекладача

Abstract

У статті розроблено типологію позиціонування редакторів у виданнях перекладу, досліджено редакторські практики на прикладі перекладних збірок сучасної української поезії для англомовних читачів та проаналізовано ефективність таких колаборацій у контексті англомовного міжкультурного простору. Хоча перекладачі, згідно з Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів (1979 р.), отримують авторські права на свої переклади, саме редактори визначають стратегії «виходу» української літератури на англомовний, а отже, глобальний ринок. Це дослідження ґрунтується на аналізі англомовних видань української поезії, які з’явилися протягом останнього десятиліття (2014–2024 рр.) у Великій Британії, Канаді та США, зокрема запропоновано компаративний аналіз двох редакторських практик в англомовних виданнях поезії Наталки Білоцерківець. Відповідно, проаналізовано редакторські практики упорядників Е. Кінсели та Дз. Орловської до збірки 2021 року (у власних перекладах) та М. Найдана до видання 2022 року, яке об’єднало низку перекладачів. Окреслено, що їхні практики подають репрезентативний приклад двох ключових редакторських тенденцій – «реконструктивної», що якнайповніше віддзеркалює структуру оригінальних видань (М. Найдан), та «реконтекстуалізаційної», де редактори-упорядники концептуально переформатовують структуру та підхід до представлення творів у перекладі для нового іншомовного видання (Е. Кінсела та Дз. Орловська). Виокремлено два важливі критерії позиціонування редактора у виданні: 1) відбір та принцип подання перекладних текстів; 2) підхід до підготовки паратексту. У статті підкреслено, що редактор-упорядник перекладних збірок не лише здійснює мовно-технічний контроль перекладів, а й виступає стратегічним куратором та культурним «адвокатом», формуючи інтерпретаційний простір та визначаючи потенційну рецепцію перекладу на літературному ринку та в суспільстві.

This article presents a typology of editorial positioning in translation publications, examines editorial practices in contemporary Anglophone anthologies of Ukrainian poetry, and analyzes the efficacy of such collaborations within the Anglophone intercultural space. While translators, under the Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works (1979), secure copyright for their translations, it is the editors who dictate the strategic trajectory of Ukrainian literature’s entry into the Anglophone, and thus, global market. This study is grounded in the analysis of Anglophone editions of Ukrainian poetry published within the last decade (2014–2024) in the UK, Canada, and the USA, with a particular focus on a comparative analysis of two editorial practices in Anglophone editions of Natalka Bilotserkivets’ poetry. Consequently, the editorial practices of E. Kinsella and Dzv. Orlovska for the 2021 collection (in their own translations) and M. Naydan for the 2022 edition, which united a range of translators, are analyzed. It is outlined that their practices give a representative example of two key editorial tendencies: the “reconstructive,” which mirrors the structure of original editions (M. Naydan), and the “recontextualizing,” where editors conceptually reshape the structure and presentation of translated works for a new linguistic audience (E. Kinsella and Dzv. Orlovska). Two crucial criteria for editorial positioning are identified: 1) the selection and presentation of translated texts; 2) the approach to paratextual preparation. The article emphasizes that editors of translated anthologies not only provide linguistic-technical control but also act as strategic curators and cultural advocates, shaping the interpretive space and determining the potential reception of translations in the literary market and society.