Лексичні запозичення як відображення міжмовних контактів у процесі історичного розвитку німецької мови

Abstract

У статті розглядається феномен лексичних запозичень як один із ключових механізмів мовної еволюції, що відображає інтенсивність і характер міжмовних контактів у різні історичні періоди. Дослідження грунтується на діахронічному аналізі розвитку німецької мови та охоплює основні етапи її історичного збагачення за рахунок іншомовної лексики. Виокремлено вплив латинської, грецької, французької, італійської, нідерландської та англійської мов, які зумовили структурні й семантичні трансформації у німецькому лексиконі. У процесі аналізу з’ясовано, що латинські запозичення античного періоду стали результатом контактів із Римською імперією, а греко-латинські терміни доби Середньовіччя були пов’язані з християнською традицією та освітою. Епоха Відродження і Реформації сприяла латинізації наукової термінології, тоді як французькі лексеми в XVII–XIX століттях репрезентували соціокультурний престиж аристократичного середовища. Італійські запозичення позначають поняття з галузей музики, архітектури та фінансів, а нідерландизми охоплюють технічну й морську лексику. Особливу увагу приділено англіцизмам XX– XXI століть, які активно проникають у всі сфери сучасного дискурсу та зазнають граматичної адаптації в німецькій мові. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному діахронічному підході до аналізу лексичних запозичень у німецькій мові з урахуванням соціокультурних і функціональних чинників. Уперше системно окреслено історичну періодизацію запозичень за мовами-донорами та домінуючими тематичними сферами. Запропоновано поєднання структурно-лінгвістичного й культурологічного аналізу, а також здійснено акцент на граматикалізації англіцизмів як прояві сучасної мовної динаміки. У статті обгрунтовано, що лексичні запозичення не лише збагачують словниковий склад мови, а й слугують маркером соціокультурних змін, відображаючи глобальні й регіональні мовні процеси. Запропоновано також напрями подальших досліджень, зокрема у сфері семантичної класифікації, граматикалізації запозичень і аналізу мовного пуризму.

The article deals with the phenomenon of lexical borrowings as one of the key mechanisms of language evolution, which reflects the intensity and nature of interlingual contacts in different historical periods. The study is based on a diachronic analysis of the development of the German language and covers the main stages of its historical enrichment by foreign language vocabulary. The author emphasizes the influence of Latin, Greek, French, Italian, Dutch, and English, which led to structural and semantic transformations in the German lexicon. The analysis shows that Latin borrowings of the ancient period were the result of contacts with the Roman Empire, and Greco-Latin terms of the Middle Ages were associated with Christian tradition and education. The Renaissance and Reformation contributed to the Latinization of scientific terminology, while French lexemes in the seventeenth and nineteenth centuries represented the socio-cultural prestige of the aristocratic environment. Italian borrowings denote concepts from the fields of music, architecture, and finance, while Dutchisms cover technical and maritime vocabulary. Particular attention is paid to the anglicisms of the XX–XXI centuries, which are actively penetrating all spheres of modern discourse and undergoing grammatical adaptation in German. The scientific novelty of the study lies in a comprehensive diachronic approach to the analysis of lexical borrowings in the German language, taking into account socio-cultural and functional factors. For the first time, the historical periodization of borrowings by donor languages and dominant thematic areas is systematically outlined. A combination of structural-linguistic and cultural analysis is proposed, and the emphasis is placed on the grammaticalization of anglicisms as a manifestation of modern language dynamics. The article substantiates that lexical borrowings not only enrich the vocabulary of the language, but also serve as a marker of socio-cultural changes, reflecting global and regional linguistic processes. The author also suggests directions for further research, in particular in the field of semantic classification, grammaticalization of borrowings and analysis of language purism.