У пошуках вічності: міт про «тотальне кіно» у повісті Адольфо Біоя Касареса «Винахід Мореля»

Abstract

У статті здійснено комплексне дослідження художньої моделі «тотального кіно» в повісті Адольфо Біоя Касареса «Винахід Мореля» (La invención de Morel, 1940) як концептуального відображення філософсько-естетичних пошуків людства у сфері репрезентації реальности та подолання її обмежень. Простежено витоки концепції – від міркувань Андре Базена та технологічних прогнозів Рене Баржавеля до її втілення у художній прозі. Проаналізовано, як ці теоретичні розробки отримали точне і передбачливе втілення у творі Касареса ще до їх появи в науковому дискурсі. Розкрито багаторівневість феномену «тотального кіно» у творі Касареса як продукту технологічної мрії, естетичного міту і філософської рефлексії над природою мистецтва, пам’яти й уявлення про вічність. Розглянуто етичні й філософські наслідки реалізації міту про абсолютну репрезентацію: у творі Касареса вічність досягається ціною смерти оригіналів, а технічний винахід стає не лише інструментом збереження пам’яти, а й знаряддям знищення живої природи. Обґрунтовується думка, що повість Касареса демонструє межі мистецької репрезентації та окреслює фундаментальні загрози тотальної ілюзорности буття в умовах, коли штучна реальність претендує на статус єдиної. Особлива увага приділена образу головного героя-оповідача як глядача, втягнутого в химерний кінематографічний сеанс, де стираються межі між справжнім і вигаданим. Аналізується феномен кінематографічної партисипації (за Е. Мореном) і його художнє втілення. Показано, як герой, споглядаючи проєкції, втрачає відчуття тілесности та реальности, що стає метафорою кризи ідентичности людини в умовах домінування репродукованих образів. Зроблено висновок, що твір не лише випереджає технокультурні реалії другої половини ХХ століття, а й пропонує глибоке осмислення проблеми тотальної репрезентації, яка в добу гіперреальности набуває виняткової актуальности.

Thе article presents a comprehensive study of the artistic model of “total cinema” in Adolfo Bioy Casares’s novella The Invention of Morel (La invención de Morel, 1940) as a conceptual reflection of humanity’s philosophical and aesthetic quest for representing reality and transcending its boundaries. The origins of the concept are traced from the ideas of André Bazin and René Barjavel’s technological speculations to its embodiment in fictional literary works. The article explores how these theoretical developments found a precise and prescient realization in Casares’s work even before their appearance in academic discourse. The multilayered nature of the “total cinema” phenomenon in Casares’s novella is revealed as a product of technological aspiration, aesthetic myth, and philosophical reflection on the nature of art, memory, and the human notion of eternity. The article examines the ethical and philosophical consequences of the realization of the myth of absolute representation: in Casares’s narrative, eternity is achieved at the cost of the originals’ death, and the technical invention becomes not only a tool for preserving memory but also an instrument of annihilation of living nature. The author argues that Casares's work demonstrates the limits of artistic representation and outlines the fundamental threats posed by total illusoriness of existence in a world where artificial reality lays claim to being the only one. Special attention is given to the figure of the protagonist-narrator as a spectator drawn into a phantasmagorical cinematic session where the boundaries between the real and the imagined are blurred. The author analyzes the phenomenon of cinematographic participation, outlined in the works of Edgar Morin, and its artistic representation in Casares's text. It is shown how the protagonist, through contemplation of the projections, gradually loses his sense of corporeality and reality – becoming a metaphor for the crisis of human identity in the context of the dominance of reproduced images. The article concludes that Casares’s work not only anticipates the technocultural realities of the latter half of the twentieth century, but also offers a profound meditation on the problem of total representation, which in the era of hyperreality has acquired exceptional relevance.