The multiplicity of discourse: typological challenges and emerging forms

Abstract

The diversity of approaches to the study of discourse has produced various interpretations of the concept and a wide typology. Discourse is examined within a broad theoretical framework, which has contributed to the development of multiple theoretical perspectives on its nature and functions. Discourse analysis, as an active and interdisciplinary research area, can be used to analyze language in a broader social, cultural, and cognitive context, providing a valuable insight into the way people perceive the world and engage with it. The present discursive space is characterized by an expansion of different types of discourses – some are separate and independent, others are complementary and intertwined. Despite this diversification, the classification of discourse types has been explored only to a small extent, with only a limited number of studies thoroughly focusing on the issue. In recent years, the landscape of discourse analysis has been transformed significantly under the influence of new emerging technologies, changing political formations, and new ways of participating in social practices. These transformations have altered the ways in which individuals and communities interact, construct meaning, and negotiate identity across different media. The growing diversity of discourse forms reflects the impact of global change and supports its relevance in the analysis of the interplay between language, power, technology, ideology, and identity in the multifaceted and changing world of communication. The author has compiled an extensive list of 300 discourse types, which are presented as a part of a broader classification framework. The study introduces a typology of discourse types based on 17 different criteria.

Різноманіття підходів до вивчення дискурсу зумовило численні трактування цього поняття та формування об’ємної типології. Дискурс розглядається в межах широкої теоретичної парадигми, що сприяло виникненню різних наукових підходів до його природи та функцій. Дискурс-аналіз як міждисциплінарна дослідницька галузь, що динамічно розвивається, дозволяє аналізувати мову в ширшому соціальному, культурному та когнітивному контексті, відкриваючи нові можливості для розуміння того, як люди сприймають світ і взаємодіють із ним. Сучасний дискурсивний простір характеризується розширенням спектру типів дискурсу – деякі з них є автономними й чітко окресленими, інші – взаємодоповнюючими та взаємопов’язаними. Попри таке урізноманітнення, класифікація типів дискурсу досі досліджена недостатньо: лише обмежена кількість праць приділяє цій проблематиці ґрунтовну увагу. Останніми роками поле дискурс-аналізу зазнало суттєвих трансформацій під впливом новітніх технологій, змін у політичних формаціях і нових моделей соціальної взаємодії. Ці зміни вплинули на способи взаємодії індивідів та спільнот, конструювання значення та вибудовування ідентичністі у різних медіа. Зростаюче розмаїття дискурсивних форм відображає вплив глобальних змін і підкреслює актуальність аналізу взаємозв’язку між мовою, владою, технологіями, ідеологією та ідентичністю в багатовимірному, динамічному світі комунікації. Різні форми дискурсу є багатовимірними, взаємозалежними, вони перетинаються за функціями й структурою та можуть аналізуватися через спільні категорії й ключові виміри. Автор уклав розширений перелік із 300 типів дискурсу, які подано як складову ширшої класифікаційної моделі. У роботі також запропоновано типологію дискурсів, побудовану на основі 17 різних критеріїв.