Дисфемістична номінація в художньому мультиверсумі французької постмодерністської малої прози (на матеріалі оповідань Б. Вербера)

Abstract

Статтю присвячено вивченню властивостей дисфемізмів як засобів вторинної номінації в оповідному просторі творів французької постмодерністської прози малої форми. Актуальність дослідження зумовлена його здатністю поглибити розуміння механізмів референційних зсувів і конструювання альтернативних реальностей, характерних для постмодерністського дискурсу. Функціонування дисфемістичних найменувань розглядається в контексті теорії можливих світів, відповідно до якої художній текст інтерпретується як мультиверсум – множинність гіпотетичних сценаріїв, що моделюються у свідомості реципієнта. Метою наукової розвідки є виявлення специфіки реалізації дисфемічних мовних одиниць як засобів моделювання текстових можливих світів у французькій постмодерністській малій прозі. Матеріалом для аналізу слугує збірка філософської фантастики Бернара Вербера «L’Arbre des possibles et autres histoires», кожне оповідання якої репрезентує гіпотетичний сценарій розвитку подій у межах альтернативних часово-просторових реальностей. У статті розкривається, як дисфемізми – негативно марковані мовні одиниці з виразною експресивною та оцінною функцією – сприяють іронічній деконструкції фікційної дійсності, окреслюють контури контрфактичних світів і передають специфіку авторського світобачення. У текстах Б. Вербера дисфемістичне навантаження несуть загальновживані слова з негативною конотацією, зоологічна й медична термінологія, просторічна й табуйована лексика, ольфакторні мовні одиниці, авторські неологізми та стилістичні фігури, зокрема епітети, метафори, гіперболи. Установлено, що дисфемізми є одним з інструментів мовної гри та іронічної інтерпретації реальності, а їх поєднання з дисфемізованими евфемізмами підсилює естетичний ефект постмодерністського художнього тексту.

The article is devoted to the study of the properties of dysphemisms as means of secondary nomination in the narrative space of French postmodernist short prose. The relevance of the research is determined by its ability to deepen the understanding of the mechanisms of referential shifts and the construction of alternative realities typical of postmodernist discourse. The functioning of dysphemistic nominations is examined in the context of possible worlds theory, which interprets a literary text as a multiverse – a multiplicity of hypothetical scenarios modeled in the recipient’s consciousness. This scholarly inquiry aims to identify the specific features of the implementation of dysphemistic linguistic units as tools for modeling textual possible worlds in French postmodernist short prose. The material for analysis is drawn from Bernard Werber’s collection of philosophical science fiction “L’Arbre des possibles et autres histoires”, in which each short story represents a hypothetical scenario unfolding within alternative spatiotemporal realities. The article explores how dysphemisms – negatively marked linguistic units with distinct expressive and evaluative functions – contribute to the ironic deconstruction of fictional reality, delineate the contours of counterfactual worlds, and reflect the author’s unique worldview. In B. Werber’s texts, dysphemistic function is carried by commonly used words with negative connotations, zoological and medical terminology, colloquialisms and taboo vocabulary, olfactory language units, the author’s neologisms, and stylistic figures, particularly epithets, metaphors, and hyperboles. It has been established that dysphemisms are one of the tools of language play and ironic interpretation of reality, and their combination with dysphemized euphemisms enhances the aesthetic effect of the postmodernist literary text.