Вербалізація концепту ВОРОГ у турецькій мовній картині світу

Abstract

Сучасна лінгвістика активно досліджує мовну репрезентацію концептів, серед яких вербалізація образу ворога в нинішніх умовах привертає до себе увагу все більшої кількості науковців, проте в турецькій лінгвістиці наразі такі праці відсутні і викликають інтерес з точки зору української тюркології. Актуальність наукової праці зумовлена потребою дослідження трансформаційного впливу воєнних подій на когнітивні процеси турків, що сприяє формуванню концептуальної моделі їхнього світосприйняття. Тому ми зосереджуємо нашу увагу на дослідженні вербалізації концепту ВОРОГ у турецькій мовній картині світу крізь призму когнітивної лінгвістики, його семантичної структури, лексико-фразеологічної репрезентації, та побудові номінативного поля, що дає змогу розкрити особливості турецького мислення. Визначення ключових лексичних одиниць, що репрезентують цей концепт, зокрема düşman, hasım, yağı, а також фразеологічні конструкції, дають змогу відслідкувати конотативне навантаження поняття ворога у турецькій мовній картині світу. Особливу увагу приділяємо побудові номінативного поля концепту ВОРОГ, що складається з ядра, прямих номінацій та периферійних елементів, включаючи в себе абстрактні іменники, прикметниково-іменникові конструкції та стійкі словосполучення, що дасть змогу визначити семантичне наповнення концепту, його основні маркери, культурно-когнітивні аспекти його вербалізації та їхній місце у турецькій мовній картині світу. Реалізація концепту на фразеологічному рівні демонструє глибину культурно-семантичного наповнення поняття ворога в турецькому світогляді, оскільки прислів’я та ідіоми відображають народну мудрість, історичний досвід та соціокультурні особливості турецької мовної традиції. Робота в цілому спрямована на глибше розуміння механізмів концептуалізації ворога у турецькій мовній картині світу та його впливу на формування світоглядних структур носіїв мови.

Modern linguistics actively investigates the linguistic representation of concepts, with the verbalization of the enemy image in the current context attracting increasing scholarly attention. However, such studies are currently absent in Turkish linguistics, sparking interest from the perspective of Ukrainian Turkology. The relevance of this research is driven by the need to examine the transformative impact of wartime events on the cognitive processes of Turks, which contribute to the formation of their conceptual worldview. Thus, we focus on analyzing the verbalization of the concept ENEMY within the Turkish linguistic worldview through the lens of cognitive linguistics, exploring its semantic structure, lexical and phraseological representation, and the construction of a nominative field that reveals distinct features of Turkish cognition. Identifying key lexical units that represent this concept – such as düşman, hasım, yağı – alongside phraseological constructions enables the examination of the connotative meanings associated with the enemy concept in Turkish linguistic cognition. Particular attention is given to the development of the nominative field of the concept ENEMY, consisting of a core, direct nominations, and peripheral elements, including abstract nouns, adjective-noun constructions, and stable word combinations. This approach facilitates the determination of the semantic content of the concept, its primary markers, cultural-cognitive aspects of its verbalization, and its place in the Turkish linguistic worldview. The realization of the concept at the phraseological level highlights the depth of the cultural-semantic content of the enemy notion in Turkish thought, as proverbs and idioms reflect folk wisdom, historical experience, and the socio-cultural characteristics of Turkish linguistic tradition. Overall, this study aims to provide a deeper understanding of the mechanisms of enemy conceptualization in the Turkish linguistic worldview and its influence on the formation of the cognitive structures of native speakers.