Порівняльний аналіз систем голосних і приголосних звуків японської та української мов у контексті інтерференції

Abstract

У статті розглядається вокалічна система японської мови, яка вирізняється компактністю та структурованістю, а також здійснюється її зіставлення з вокалічною системою української мови. Об’єктом дослідження є вокалічні фонеми японської мови та їхні особливості, предметом – фонетичні та фонологічні властивості голосних та приголосних звуків у японській мові, а також їхній вплив на формування ритмічної структури мовлення. Мета роботи полягає в аналізі артикуляційних, акустичних та фонологічних характеристик п’яти вокалічних фонем японської мови (/a/, /i/, /u/, /e/, /o/) у контексті їхньої взаємодії з фонологічними ознаками, а також окресленні інтерференційних аспектів при вивченні японської мови носіями української. Методологічна база дослідження спирається на порівняльно-типологічний аналіз двох вокалічних систем із залученням даних артикуляційної фонетики, фонології та просодичних умов мовлення. Основні аспекти аналізу включають артикуляційні характеристики голосних японської мови, їхню функціональність у складі та просодичну організацію, процеси девокалізації та довготи, вплив складів та принцип мора на ритмічність мовлення. У дослідженні також акцентується на складових структурах мов (CV vs. CVN), відсутності дифтонгів у японській та явищах редукції в українській мові, а також їхньому впливі на взаємопорівняльний фонетичний профіль. Результати дослідження вказують на те, що вокалічна система японської мови, хоча вирізняється простотою, є ключовим елементом формування її фонологічної організації, яка безпосередньо впливає на ритмічність і мелодику мовлення. Відсутність редукції та відкритість складу створюють унікальну просодичну структуру, яка контрастує з редуктивними явищами в українській мові. Девокалізація голосних, характерна для японської мови в ненаголошених позиціях, підкреслює її специфіку, водночас забезпечуючи системність у фонетичному аспекті. У цьому контексті українська мова демонструє розмаїття артикуляційних контрастів і просодичних характеристик, що посилюють її складність у порівнянні з японською. Порівняльний аналіз вокалічних систем двох мов розкриває характерні аспекти міжмовної фонологічної інтерференції, зокрема труднощі у засвоєнні японських редуктивних ознак або адаптації довгих голосних, які відсутні в українській фонологічній опозиції. У статті також визначається специфіка артикуляційних труднощів носіїв української мови у засвоєнні японських голосних: надмірна інтенсивність огубленості голосного /u/, хибне сприйняття японських фонем як дифтонгів, перенесення принципів редукції та відмінності у реалізації довготи. Висвітлені аспекти акустичного та артикуляційного контрасту дозволяють зрозуміти природу міжмовної інтерференції та її вплив на формування правильного японського мовлення. Отримані результати мають практичне значення для розробки методичних рекомендацій щодо викладання японської мови студентам з українськомовним середовищем, а також у контексті автоматизованого розпізнавання мовлення. Вони можуть слугувати основою для подальших досліджень у галузі порівняльної фонології, типології мовлення та теорії інтерференції, сприяючи глибшому аналізу взаємодії вокалічних систем і процесів адаптивного фонетичного сприйняття.

The article describes the vocal system of the Japanese language, which is distinguished by its compactness and structure, and compares it with the vocal system of the Ukrainian language. The object of the study is the vocalic phonemes of the Japanese language and their features, the subject is the phonetic and phonological properties of vowels and consonants in the Japanese language, as well as their influence on the formation of the rhythmic structure of speech. The study aims to analyze the articulatory, acoustic and phonological characteristics of five vocalic phonemes of the Japanese language (/a/, /i/, /u/, /e/, /o/) in the context of their interaction with phonological features, as well as to outline the interference aspects in the learning of Japanese by native speakers of Ukrainian. The methodological basis of the study is founded on a comparative and typological analysis of the two vocal systems using data on articulatory phonetics, phonology and prosodic conditions of speech. The main aspects of the analysis include the articulatory characteristics of Japanese vowels, their syllable functionality and prosodic organisation, devoicing and longitude processes, the influence of syllables and the mora principle on the rhythmicity of speech. The study also focuses on the syllabic structures of the languages (CV vs. CVN), the absence of diphthongs in Japanese and the phenomena of reduction in Ukrainian, as well as their impact on the intercomparative phonetic profile. The results of the study indicate that the vocal system of the Japanese language, although simple, is a key element in the formation of its phonological organisation, which directly affects the rhythmicity and melody of speech. The absence of reduction and openness of the syllable creates a unique prosodic structure that contrasts with reductive phenomena in the Ukrainian language. The devocalisation of vowels in unstressed positions, typical of the Japanese language, emphasises its specificity while ensuring consistency in the phonetic aspect. In this context, the Ukrainian language demonstrates a variety of articulatory contrasts and prosodic characteristics that increase its complexity in comparison with Japanese. The comparative analysis of the vocalic systems of the two languages reveals characteristic aspects of interlingual phonological interference, in particular, difficulties in the acquisition of Japanese reductive features or the adaptation of long vowels, which are absent in the Ukrainian phonological opposition. The article also identifies the specifics of Ukrainian speakers’ articulatory difficulties in acquiring Japanese vowels: excessive intensity of /u/ loss, misperception of Japanese phonemes as diphthongs, transfer of reduction principles and differences in the realisation of longness. The highlighted aspects of acoustic and articulatory contrast allow us to understand the nature of interlingual interference and its impact on the formation of correct Japanese speech. The results obtained are of practical importance for developing methodological recommendations for teaching Japanese to students from a Ukrainian-speaking environment, as well as in the context of automated speech recognition. They can serve as a basis for further research in the field of comparative phonology, speech typology and interference theory, contributing to a deeper analysis of the interaction between vocal systems and processes of adaptive phonetic perception.