Прийменникові конструкції при дієслівних композитах з префіксами per- і trans- у творі Бл. Августина «Confessiones»

Abstract

У статті здійснено спробу дослідити структурні та семантичні особливості прийменникових додатків при дієслівних композитах з префіксами per- і trans- на матеріалі твору Бл. Августина «Confessiones». Префікси і прийменники мають спільне походження, внаслідок чого вони виконують у мові споріднені функції – виразників просторових відношень. Між дієсловами з префіксами per- і trans- існують смислові зв’язки: вони позначають рух вперед, просторову протяжність, пересування між протилежними точками. Префікси per-, trans- зберегли семантику корелятивних прийменників здебільшого при дієсловах руху та фізичної дії. У період пізньої латини спостерігаємо тенденцію до вживання значної частини дієслівних композитів у переносному значенні, що зумовлювало поступову десемантизацію префіксів. Їхня семантика дедалі менше співвідносилася з вихідними прийменниками та втрачала просторову конкретність, аж до повного зникнення локального змісту. Тому роль просторових поширювачів взяли на себе прийменниково-відмінкові конструкції, які компенсували семантичну невизначеність префіксальних морфем. Дослідження синтаксичної сполучуваності дієслів з префіксами per- і trans- показало, що дієслова поєднуються як із безприйменниковими, так і з прийменниковими додатками у формах Аccusativus чи рідше Ablativus. Бл.Августин надає перевагу вживанню прийменниково-відмінко- вих конструкції при префіксальних дієсловах. Найчастотнішими при композитах з префіксом trans- виступають прийменники спрямувального значення, які уточнюють просторову дію: in визначає семантику кінцевого пункту прибуття (фінітива), ad доповнює, per підсилює значення траєкторії переміщення. У прийменникових конструкціях при композитах з префіксом per- найвищою є частотність прийменників ad та in, які підсилюють реалізацію спрямованості. Вживання прийменників ex, de для уточнення вихідного пункту руху та прийменника per з вказівкою на інструментальні відношення обмежене незначною кількістю прикладів. Аналіз мовного матеріалу засвідчив, що здатність до префіксально-прийменникової кореляції мають здебільшого композити зі значенням руху, фізичної дії, також дієслова на позначення інтелектуальної діяльності.

This article investigates the structural and semantic features of prepositional objects accompanying verbal compounds with the prefixes per- and trans- based on the text of St. Augustine’s Confessions. Prefixes and prepositions share a common origin, accounting for their related language functions as markers of spatial relations. There are semantic connections between verbs with the prefixes per- and trans-, as they denote forward movement, spatial extension, and transition between opposing points. The prefixes per- and trans- largely retain the semantics of their corresponding prepositions, specifically when used with verbs of motion and physical action. In Late Latin, a tendency toward metaphorical usage of many verbal compounds led to the gradual desemanticization of the prefixes. Their meanings became increasingly detached from the original prepositional senses and lost their spatial specificity, ultimately erasing any locative content. As a result, prepositional-case constructions took over the role of expressing spatial relationships, compensating for the semantic vagueness of the prefixal morphemes. The analysis of the syntactic compatibility of verbs with the prefixes per- and trans- shows that these verbs combine prepositional and non-prepositional objects, most frequently in the accusative and, more rarely, in the ablative case. St. Augustine tends to favor prepositional-case constructions with prefixed verbs. Among the compounds with trans-, the most frequent are prepositions with directional meaning, which clarify the spatial action: in indicates the endpoint (goal), ad complements it, and per intensifies the meaning of the trajectory of movement. In constructions with per-compounds, the prepositions ad and in are the most frequently used, reinforcing the notion of directionality. The use of ex and de to specify the point of origin and per to indicate instrumental relations is attested only in a limited number of examples. The linguistic analysis reveals that the ability to correlate prefixes and prepositions is primarily characteristic of compounds denoting motion or physical activity and verbs referring to intellectual processes.