Відтворення жанрової специфіки психологічного роману “The Black Prince” А. Мердок в українському перекладі

Abstract

У статті розглянуто специфіку відтворення жанрової моделі психологічного роману Айріс Мердок “The Black Prince” в українському перекладі, зосереджуючись на ключових елементах, що формують жанрову домінанту тексту: глибинній реконструкції внутрішнього світу персонажа, інтенсивності внутрішнього монологу, філософсько-психологічному наповненні любовної тематики, а також наративній структурі й стилістичних особливостях авторського мовлення. В основі дослідження – метод порівняльної інтерпретації оригіналу та перекладу, що дозволяє простежити міру збереження психологічного реалізму як провідного жанрового принципу. Аналіз демонструє, що роман Мердок репрезентує любов не як просту емоційну подію, а як онтологічне випробування, екзистенційну кризу, яка втілюється через поєднання філософських алюзій, шекспірівської міжтекстовості й платонічної парадигми еросу як сили духовного зростання. Увага приділена тому, як ці багатошарові концепти втілюються в українському перекладі – чи збережено фрагментарну синтаксичну структуру монологу, інтонаційну напругу та глибину метафор, які визначають стиль Мердок. У фокусі опиняється образ Бредлі Пірсона, чия письменницька сповідь, створена в умовах ув’язнення, функціонує не лише як текст про події, а як форма самоконструювання, у якій індивідуальна свідомість долає межі буденного досвіду. Письмо постає актом пізнання та способом збереження цілісності «я» у стані граничної кризи. Саме через письмо Пірсон реалізує внутрішню свободу, до якої його привело трансформуюче кохання. У перекладі важливо зберегти цю багаторівневу напругу між особистісним і універсальним, емоційним і метафізичним, інтимним і культурним. Стаття підкреслює роль перекладача як співтворця, відповідального за точність, естетичну відповідність і жанрову адекватність міжмовного перенесення. Доведено, що переклад “The Black Prince” в українському літературному просторі має сприйматися не лише як мовна адаптація, а як акт художньої рецепції, в якому важливо зберегти психологічну напругу, жанрову цілісність і філософську складність оригіналу.

This article explores the reproduction of the genre-specific features of Iris Murdoch’s psychological novel “The Black Prince” in its Ukrainian translation, focusing on key elements that define its genre identity: the profound reconstruction of the protagonist’s inner world, the intensity, and fragmentation of his internal monologue, the philosophical and psychological dimensions of the love theme, as well as narrative structure and stylistic nuances. Using a method of comparative interpretation, the study evaluates the degree to which the Ukrainian version preserves the principles of psychological realism – a genre-defining trait of the original. The analysis shows that Murdoch presents love not as a conventional emotional experience, but as an ontological trial and existential rupture, constructed through Platonic, intertextual (Shakespearean), and metaphysical layers. Attention is paid to how these multilayered dimensions are reflected in the translation: whether the syntactic fragmentation, rhythmic tension, and metaphorical depth of Murdoch’s prose have been effectively reproduced. The focus is placed on the character of Bradley Pearson, whose prison-written confession becomes more than a record of events; it is a means of metaphysical self-construction, where the individual consciousness transcends ordinary reality. Writing functions as a form of knowledge and a means to preserve the integrity of the self in times of crisis. Through his narrative, Pearson achieves inner freedom, catalyzed by the transformative power of love. The article argues that for the Ukrainian translation to preserve the genre essence of the novel, it must retain the tension between personal and universal, emotional and philosophical, intimate and cultural. The role of the translator is seen not merely as a linguistic mediator but as a co-creator, responsible for the original’s aesthetic preservation, philosophical, and genre integrity. Ultimately, “The Black Prince” in Ukrainian should be viewed as an act of artistic reception, not just linguistic adaptation, a process that must safeguard the novel’s psychological intensity and intellectual complexity.