Потенціал використання мемуарів у лінгвосеміотичних дослідженнях міського тексту: польськомовні мемуари середини ХІХ ст. про Київ

Abstract

У статті здійснено міждисциплінарне обґрунтування використання польськомовних мемуарів сер. ХІХ століття як джерела для вивчення київського міського тексту в лінгвосеміотичному вимірі. Автор зосереджується на з’ясуванні місця мемуарної літератури в системі сучасного мовознавства та демонструє, як спогади можуть виступати повноцінним джерелом для аналізу семіотичної структури міського простору, зокрема через призму особистих вражень і суб’єктивних оцінок. Розглянуто генезу мемуаристики як окремої міждисциплінарної галузі, її відокремлення від риторики, художньої літератури та історіографії, а також трансформацію у самостійне поле дослідження у ХІХ столітті. Особливу увагу приділено лінгвістичному потенціалу мемуарів як джерел особового походження, що мають здатність репрезентувати не лише зовнішню подієву канву історичного періоду, а й внутрішній світ автора, його оцінки, емоції, культурні й символічні уявлення. У контексті аналізу київського міського тексту мемуари розглядаються як такі, що дозволяють виявляти ціннісно-світоглядні структури, символи, топоси та міфи, характерні для міського тексту. На підставі кількарічного дослідження автором було віднайдено і проаналізовано понад 40 польськомовних мемуарних текстів середини ХІХ століття, які пов’язані з Києвом. У тексті акцентується увага на репрезентативності цієї вибірки завдяки широкому соціальному й професійному спектру авторів, що дозволяє створити багатовимірну картину київського міського простору очима представників польського культурного середовища. Обґрунтовано значення мемуарів для лінгвосеміотичного аналізу через їхнє тяжіння до індивідуального досвіду, наявність позатекстових елементів, а також типологічну спорідненість з фольклором і міфологічним мисленням. Таким чином, стаття спрямована на доведення того, що польськомовна мемуаристика ХІХ ст., присвячена Києву, є цінним джерелом для реконструкції лінгвосеміотики київського міського тексту.

This article provides an interdisciplinary justification for the use of Polish-language memoirs from the second half of the 19th century as a source for studying the urban text of Kyiv from a linguo-semiotic perspective. The author focuses on defining the place of memoir literature within the framework of modern linguistics and demonstrates how personal recollections can serve as a valuable resource for analyzing the semiotic structure of urban space – especially through the lens of individual perception and subjective interpretation. Particular attention is paid to the linguistic potential of memoirs as ego-documents capable of conveying not only the external narrative of historical events but also the internal world of the author – their emotions, evaluations, and cultural- symbolic perceptions. Within the context of analyzing Kyiv’s urban text, memoirs are considered a valuable tool for revealing underlying worldview structures, symbolic patterns, topoi, and urban myths characteristic of the city’s discourse. Based on several years of research, the author has selected over 40 Polish-language memoir texts from the mid-19th century that are biographically linked to Kyiv through their authors – students, tourists, politicians, writers, doctors, priests, and others. The diversity of this selection, spanning various social and professional backgrounds, allows for the reconstruction of a multifaceted image of Kyiv’s urban space as seen through the eyes of representatives of the Polish cultural milieu. The article also reviews key approaches in contemporary Ukrainian, Polish, and English-language scholarship to classifying memoir literature, particularly within the framework of non-fiction theory, factual literature, and memory and textual studies. The significance of memoirs for linguo-semiotic analysis is substantiated through their grounding in individual experience, incorporation of extratextual elements, and typological affinities with folklore and mythological thinking. Thus, the article aims to demonstrate that 19th-century Polish-language memoirs, particularly those related to Kyiv, represent a valuable source for reconstructing urban discourse and for exploring the linguo-cultural semiosphere of a Ukrainian city.