Художні функції анімалізмів у «Казках» Оскара Вайльда

Abstract

Увага авторів розвідки сфокусована на проблемі художнього призначення анімалізмів (зооперсонажів) у «Казках» відомого англійського письменника О. Вайльда, що розглядається у контексті англійської анімалістичної традиції зламу ХІХ–ХХ ст. Твори про тварин як літературознавчий феномен часто поставали об’єктом наукового аналізу вітчизняних та зарубіжних учених, які зазвичай визнавали «Казки» О. Вайльда творами, де відчутно проступає анімалістична проблематика. Сама творча біографія цього автора в українському літературознавстві вже достатньо вивчена, але про застосування ним анімалістичних деталей досліджень небагато, чим обумовлена новизна і актуальність цієї розвідки. Для досягнення мети автори вирішили кілька завдань, серед яких, насамперед, репрезентація теоретичної бази дослідження. Було представлено специфіку художнього світу казок про тварин, у якому анімалістичність як жанрова прикмета реалізується на різних текстових рівнях – наративному, символічно-алегоричному, просторовому, у кількісних та якісних характеристиках, а також у плані участі зооперсонажів у реалізації авторського задуму. Поетикальний аналіз «Казок» О. Вайльда продемонстрував, що основними анімалізмами автор обирає птахів. У збірці «Щасливий принц та інші» Вайльд зооперсонажами виступають соловей, коноплянка, ластівка та ін., а у збірці «Гранатовий будиночок» – павич, сокіл та ін., які допомагають авторові інтенсифікувати морально-етичний і виховний аспекти казок. Ґрунтуючись на теоретичному матеріалі, автори розвідки дійшли висновку, що у обох збірках О. Вайльд застосовує наративний і символічно-алегоричний рівні оповіді, його персонажі зазвичай постають антагоністами, які найчастіше живуть у дикому поліперсонажному художньому світі і які, як правило, виконують моралізаторсько-виховну функцію.

The attention of the authors is focused on the problem of the fictional purpose of animalisms in the “The Fairy Tales” by the famous English writer O. Wilde, which is viewed in the terms of the animalistic English tradition of the turn of the 19th and 20th centuries. Works about animals as a literary phenomenon have often been the subject of scientific analysis by Ukrainian and foreign scholars, who usually recognise “The Fairy Tales” as a work in which animal themes are significantly present. The creative biography of the author has already been sufficiently studied in Ukrainian literary studies, but there is not much research on his use of animalistic details, which denotes the originality and the relevance of this paper. In order to achieve this goal, the authors solved several tasks, including, first of all, the presentation of the theoretical basis of the study. The specificity of the fictional world of animal stories was presented, where animalism as a genre feature is realised at different textual levels: narrative, symbolic and allegorical, in spatial, quantitative and qualitative characteristics, as well as in the participation of animal characters in the embodiment of the author’s modality. The poetic analysis of O. Wilde’s “The Fairy Tales” showed that the author chose birds as his main animal characters. In the collection “The Happy Prince and Other Tales”, Wilde’s animal characters are a nightingale, a linnet, a swallow, etc., and in “A House of Pomergranates” they are a peacock, a falcon, etc., which are used by the writer in order to intensify the moral, ethical and educational aspects of fairy tales. On the basis of the theory, the authors of the study conclude that in both collections of fairy tales O. Wilde uses the narrative, symbolical and allegorical levels of narration, his characters are usually antagonists who often live in a wild fictional world of multiple characters and who usually perform a moralising and educational function.