Cтановлення Угорської реформатської церкви та її діяльності у часи регентства М. Горті

Abstract

Анотація. Мета дослідження – здійснити аналіз становлення Угорської реформатської церкви та її діяльності у часи регентства М. Горті. Методологія дослідження становить як загальнонау- кові, так і спеціальні методи, поєднання принципів логічного, історичного, компаративного підходів. Базується на системному, історичному, аналітичному, герменевтичному методах. Наукова новизна полягає у розробленні комплексного підходу до дослідження головних етапів становлення та поширення реформації в Угорщині на рубежі XVI–XVII ст., відносин у досліджуваний період між протестант- ськими церквами, зокрема Угорською реформатською церквою та Католицькою церквою, з одного боку, та Угорською державою і суспільством – з іншого. Автор уперше вводить у науковий обіг архівні документи та характеризує праці угорських істориків. Висновки. Автор публікації встановлює, що Угорська реформатська церква після втілення у життя умов Тріанонського мирного договору, суттєво втративши сфери впливу як у територі- альному аспекті так, відповідно, й у кількості єпархій, церковних громад, служителів Церкви, шкіл, учителів, учнів тощо, активно шукала можливості для відновлення і розгортання суспільно корисної діяльності в нових післявоєнних умовах, вибудовуючи її теологічні засади переважно на основі кальві- нізму. Дослідження становлення Угорської реформатської церкви та її діяльності у часи регентства М. Горті дає можливість з’ясувати, що, незважаючи на прийняту XX статтю закону 1848 р. про рівність і взаємність між усталеними релігійними конфесіями, Католицька церква залишала за собою виняткову позицію по відношенню до реформації. Це неминуче породжувало виникнення конфліктів між двома історичними церквами, однак, незважаючи на міжконфесійні суперечки в епоху регент- ства М. Горті, лідери як Католицької, так і протестантських, зокрема і Реформатської, церков наго- лошували на готовності створення та підтримки міжконфесійного, релігійного миру.