Залишки допоміжного дієслова быти в особових формах дієслів у роботах Степана Рудницького (кінець ХІХ – початок ХХ століття)

Abstract

У статті розглянуто залишки допоміжного дієслова быти у складі перфекту, плюсквамперфекту та умовного способу дієслова, у складених структурах із кількох частин мови та у формі особових показників. Зазначено, що залишки у вигляді енклітики -сьмо та -м при дієсловах для першої особи множини та однини відповідно є фонетичною та морфологічною нормою західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ – початку XX століття. Як представника цієї традиції взято географа Степана Рудницького, у чиїх наукових роботах виявлено залишки допоміжного дієслова быти в перелічених формах. Звернено увагу, що ці особливості є невіддільною рисою стилю, яка пов’язується як з автором, так і з часом написання відповідних робіт. Виявлено, що науковець послідовно вживає граматичну основу на зразок робилисьмо «ми робили» – у дійсному способі, робилибисьмо «ми робили б» та робивбим «я робив би» – в умовному, водночас основи робивєм «я робив» не помічено. Для перших років наукової діяльности вказано, що найбільші групи з енклітикою утворюють похідні від твірних гадати й казати. Також засвідчено хитання в правописі переважно за 1897 рік, що проявилося в окремому написанні енклітики від дієслова на відміну від подальшого вживання їх разом. Окремо зазначено наявність особових показників єсть і суть і перевагу є над єсть. Розкрито фонетичні, морфологічні й правописні особливості, що змінюються залежно від часу написання текстів. У статті наголошено, що залишки допоміжного дієслова быти в роботах автора можна спостерігати до початку 20-х років ХХ століття, водночас їх кількість меншає та зрештою вони повністю зникають, що являє собою засвідчений у діахронії перехід від граматичної основи робилисьмо до ми робили. Виявлено тенденцію до занепаду таких форм у пізніших роботах Степана Рудницького, що відбиває загальний перехід до стандарту «східного зразка». Дослідження підкреслює важливість діалектної варіативности у формуванні наукового стилю. Особливу увагу також приділено зв’язку між особистим стилем і суспільно-політичними змінами, що мав чималий вплив на зміну особистої мовної практики.

This article examines the remnants of the auxiliary verb быти (to be) in the composition of the perfect, plusquamperfect, and conditional moods of verbs, in compound structures involving multiple parts of speech, and in the form of personal markers. It is noted that the remnants in the form of the enclitics -сьмо and -м with verbs in the first person plural and singular, respectively, represent phonetic and morphological norms of the Western Ukrainian variant of the literary language at the turn of the 19th and 20th centuries. The study focuses on the geographer Stepan Rudnytsky, whose scientific works reveal the presence of these auxiliary verb remnants in the aforementioned forms. Attention is drawn to the fact that these features are an integral part of the author’s style, reflecting both individual usage and the historical period of the texts’ creation. It is found that the scholar consistently employs grammatical constructions such as робилисьмо “we did” in the indicative mood, робилибисьмо “we would have done” and робивбим “I would have done” in the conditional mood, while forms like робивєм “I did” are not observed. In the early years of his scholarly activity, the largest groups with enclitics are derived from the verbs гадати “to think” and казати “to say”. Orthographic fluctuations are noted, particularly in 1897, manifesting as separate writing of the enclitic from the verb, contrasting with subsequent usage where they are written together. The presence of personal markers єсть “(it) is” and суть “(they) are” is also noted, with a preference for є over єсть. The article elucidates phonetic, morphological, and orthographic features that vary depending on the time of writing. It emphasizes that remnants of the auxiliary verb быти can be observed in the author’s works up to the early 1920s, with a gradual decrease in their usage leading to their eventual disappearance, marking a diachronic transition from constructions like робилисьмо to ми робили “we did”. A tendency toward the decline of such forms in Rudnytsky’s later works reflects a general shift toward the “Eastern model” standard. The study underscores the significance of dialectal variability in the formation of scientific style, with particular attention to the interplay between personal style and socio-political changes that significantly influenced the evolution of individual linguistic practices.