Роль та місце модальних часток в німецькій мові

Abstract

Статтю присвячено дослідженню модальних часток у німецькій мові. У статті аналізуються місце та роль модальних часток, їхні функції, роль, значення. Визначається особливий статус часток у німецькій мові, де є свої певні особливості синтаксичного характеру: порядок слів, тип речення, інтонація. Досліджується мета використання, підходи і принципи класифікації та інші морфологічні й семантичні аспекти. Виділяються найбільш уживані групи часток, наводяться приклади їх вживання, перекладу та розташування в реченнях. У статті модальні частки розглядаються як складові аналітичних конструкцій. Модальнi частки є важливим елементом мовлення, який впливає на виразність висловлювань, допомагає передавати ставлення мовця та керувати комунікацією. Модальні частки відрізняються від інших слів тим, що не змінюються за відмінками, числами чи родами; не можуть бути головними членами речення; використовуються переважно в усному мовленні та неформальному письмі. Вони служать для формування іллокутивного типу висловлювання, відображаючи відповідний намір того, хто говорить. Модальні частки не мають чітко визначеного значення, але суттєво змінюють зміст і тональність речень. Вони виконують переважно комунікативну функцію, уточнюють прагматичну спрямованість висловлювання, допомагають зрозуміти висловлене як застереження, дозвіл, пораду, вимогу тощо. Автор показує, що модальні частки є граматикалізованими одиницями; у деяких типах синтаксичних конструкцій вони виступають у ролі обов’язкового компоненту: їхнє опущення веде до порушення граматичної цілісності висловлювання. У ролі обов’язкового компоненту модальні частки використовують у синтаксичних конструкціях, що мають форму «Konjunktiv» для вираження нереального бажання, в псевдододаткових реченнях з «dass», а також в окличних реченнях з фінітною формою дієслова. Якщо модальні частки виступають як складова іллокутивного типу висловлювання, тобто відповідної мовної дії, вони примикають до модусу речення і виражають намір мовця. В даному випадку опущення частки порушує не граматичну цілісність висловлювання, а його включеність до комунікативної ситуації.

The article is devoted to the study of modal particles in German. The article analyzes the place and role of modal particles in the German language, their functions, role, and meaning. The special status of the particles in German is determined, which has its own specific syntactic features: word order, sentence type, intonation. The purpose of use, approaches and principles of classification, and other morphological and semantic aspects are investigated. The most commonly used groups of particles are identified, examples of their use, translation and placement in sentences are given. The article considers modal participles as components of analytical constructions. Modal participles are an important element of speech that affects the expressiveness of statements, helps to convey the speaker’s attitude and manage communication. Modal participles differ from other words in that they do not change cases, numbers, or genders; they cannot be the main members of a sentence; and they are used mainly in oral speech and informal writing. They serve to form an illocutionary type of utterance, reflecting the speaker’s intention. Modal particles do not have a clearly defined meaning, but they significantly change the meaning and tone of sentences. They have a predominantly communicative function, they clarify the pragmatic orientation of the statement, help to understand what is said as a warning, permission, advice, demand, etc. The author shows that modal particles are grammaticalized units; in some types of syntactic constructions they act as an obligatory component: their omission leads to a violation of the grammatical integrity of the utterance. As an obligatory component, modal particles are used in syntactic constructions with the form “Konjunktiv” to express an unrealistic desire, in pseudo-additional clauses with “dass”, and in exclamatory sentences with the finite form of the verb. If modal particles act as a component of an illocutionary type of utterance, i.e., a corresponding speech action, they are adjacent to the modus operandi of the sentence and indicate the speaker’s intention. In this case, the omission of a particle does not violate the grammatical integrity of the utterance, but its inclusion in the communicative situation.