Правове регулювання протидії викрадання дітей у міжнародному сімейному праві

Abstract

Зобов’язання держав, відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного ви-крадення дітей, здійснити негайне повернення дитини не завжди виконується ефективно з огляду на процесуальні дефекти Конвенції [1], що підтверджується практикою її застосування на міжнародному рівні. На основі аналізу ухвал Європейського суду з прав людини досліджуються деякі процесуальні прогалини Гаазької Конвенції 1980 р. [4] та пропонуються способи їх вирішення. На сьогоднішній день, в умовах війни, вирішення питання щодо викрадення дітей є нагальною необхідністю не лише в Україні, а в багатьох європейських країнах. З кожним роком статистика злочинів по викраданню дітей зростає в усіх країнах світу. Проблематика невиконання рішення іноземних судів країнами становить одну з найбільших проблем сьогодення. Для виконання зобов’язань, що покладаються Конвенцією 1980 року, держави зобов’язані створити компетентні органи та ухвалити відповідне нормам Конвенції законодавство. Актуалізація прав дитини в сучасному світі стає одним із ключових завдань кожної країни. Застосування міжнародних документів, що регулюють процесуальні питання транскордонного викрадення дитини в країнах Європейського Союзу, як приклад для інших країн. Регулювання ситуації, що спровокувала міжнародне викрадення дітей також нормами міжнародного процесуального права як додатковий комплекс заходів, спрямований на найшвидше повернення дитини до її звичайного життя, спрощена та скорочена процедура отримання status quo. У світі склалася виключна думка, що за відсутності злочинів, пов’язаних з викраденням чи торгівлею дітьми, відносини щодо повернення дітей мають регулюватися лише на міжнародному рівні шляхом укладення міжнародних договорів.

The obligation of states in accordance with the Convention on the Civil and Legal Aspects of International Child Abduction to carry out the immediate return of the child is not always effectively implemented due to the procedural defects of the Convention [1], which is confirmed by the practice of its application at the international level. Based on the analysis of the rulings of the European Court of Human Rights, some procedural gaps of the Hague Convention of 1980 [4] are investigated and ways to solve them are proposed. Today, in the conditions of war, solving the issue of child abduction is an urgent necessity not only in Ukraine, but in many European countries. Every year, the statistics of child abduction crimes are increasing in all countries of the world. The issue of non-implementation of foreign court decisions by countries is one of the biggest problems today. In order to fulfill the obligations imposed by the Convention of 1980, the states are obliged to create competent bodies and adopt legislation corresponding to the norms of the Convention. Actualization of children’s rights in the modern world is becoming one of the key tasks of every country. Application of international documents regulating procedural issues of cross-border child abduction in the countries of the European Union as an example for other countries. Regulation of the situation that provoked the international abduction of children also by the norms of international procedural law as an additional set of measures aimed at the fastest return of the child to his usual life, a simplified and shortened procedure for obtaining the status quo. There is an exclusive opinion in the world that in the absence of crimes related to the abduction or trafficking of children, relations regarding the return of children should be regulated only at the international level by concluding international treaties.