Аксіологічний зміст міжкультурної комунікації у сучасному трансформаційному суспільстві

Abstract

Історія філософської думки безпосередньо має справу з оціночними судженнями, із прагненням ви-явити найбільш значуще для людини. Довгий час аксіологічна проблематика була частиною філософського знання, розглядалась як одна із сторін філософської мудрості. У ході вирішення цього питання у загальному розумінні блага як того, що має для людини сенс, були окреслені різні підходи. Базовою для аксіології є проблема обґрунтування можливості існування цінностей у структурі буття в цілому та їх зв’язків із предметною реальністю. Сучасний світ немислимий поза межами інформації, спілкування та комунікації, внаслідок інформаційного вибуху з’явилися потужні комунікаційні потоки, які з над-звичайною швидкістю змінюють світ і саму людину. Людину цікавить не просто істина, яка б уявляла об’єкт таким, яким він є сам по собі, а значення об’єкта для людини, для задоволення його потреб, людина оцінює факти свого життя за їхнім значенням, реалізує ціннісне ставлення до світу. Розширення міжкультурних контактів спричиняє кризи, деструктивні явища, трансформації світогляду, інновацій-ні пошуки у кожній культурі. Взаємодія культур породжує необхідність переоцінки міжкультурних контактів і власної культурної ідентичності на основі ідей міжкультурної толерантності, адекватного сприйняття культурних відмінностей, що виступають у даних обставинах необхідними передумовами ефективних взаємовідносин між культурами і взаєморозуміння між їх носіями. Важливо не забувати, що філософське розуміння процесу міжкультурної комунікації формується з усвідомлення унікальності й самобутності кожної культури. У зв’язку з цим особливо актуальним є формування навиків міжкультурної комунікації, що дозволяє індивіду знайти в іншій культурі не стільки те, що відрізняє представників різних культур один від одного, а стільки те, що поєднує їх. Суспільний розвиток, ущільнення простору буття привело до росту трансформаційних процесів у культурному середовищі проживання людини. Створення загальних кодів приводить спрощення і генералізації реальності, що сприяє формуванню неадекватного уявлення про дійсність. Саме тому важливим є розвиток особистості у контексті світової культури, формування вмінь представляти рідну культуру і країну в умовах міжкультурної комунікації, розвиток комунікативної культури особистості, взаємне збагачення культурними цінностями як фактор укріплення взаєморозуміння у процесі міжкультурної комунікації. Головною метою міжкультурних контактів є формування в особи здатності до успішної міжкультурної комунікації. Ця здатність виникає лише тоді, коли різні аспекти міжкультурних контактів наповнюються культурно-специфічним змістом, що відображає належність особистості до певного етносу, регіону проживання, суспільства в цілому. Сучасні соціокультурні процеси створюють нові можливості, види і форми спілкування для представників різних культур, головною умовою ефективності яких є взаєморозуміння, діалогова взаємодія, толерантне відношення до культури партнерів по комунікації. Все це потребує підвищення ефективності детермінантів розвитку міжкультурної комунікації, необхідної для сумісної комунікації і співпраці з носіями інших культур.