Корпуснобазований підхід в дослідженні ідіолекту письменника (на матеріалі прозових творів Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу» та «Музей покинутих секретів»)

Abstract

Стаття присвячена дослідженню ідіолекту відомої української письменниці Оксани Забужко. Для аналізу взято прозові твори: «Польові дослідження з українського сексу» та «Музей покинутих секретів» з метою виявлення лексико-стилістичних особливостей індивідуального стилю авторки, а також мовних засобів що формують ключові концепти її художнього світу. У статті використано сучасні методи корпусної лінгвістики, зокрема платформу Sketch Engine, яка дозволяє створювати корпуси текстів та виконувати аналіз лексико-граматичних зв’язків. Застосування корпусного підходу надає змогу отримати статистичні дані стосовно частотності вживання мовних одиниць, визначення ключових слів, граматичних зв’язків та колокацій, які формують унікальний стиль Оксани Забужко. Для дослідження ідіолекту письменниці було створено корпус текстів, який показав, що основна увага зосереджена на таких ключових словах, як тіло, війна, самотність, страх, пам’ять, та їхніх колокаційних зв’язках, що відображають ключові теми творчості Оксани Забужко: тілесність, травма, національна історія та колективна історична пам’ять. Виконано аналіз іменникового та прикметникового лексикону у корпусі прозових творів. З’ясовано, що найбільш частотні іменники є ключовими концептами, які віддзеркалюють тематичні домінанти ідіолекту письменниці: тілесність, родова пам’ять, часопросторові орієнтири, та сакральні константи людського буття. У той час, як прикметниково-епітетична лексика у творчості Оксани Забужко функціонує як інструмент емоційної глибини, формуючи індивідуалізовану картину світу, в якій переважає особистісне й емоційне осмислення буття. Результати роботи мають практичне значення для розвитку корпусної лінгвістики. Дослідження підкреслюють важливість корпусного підходу для аналізу індивідуального стилю автора, дозволяючи кількісно зафіксувати відступи від мовної норми, а також простежити еволюцію стилю письменника в динаміці. Таким чином, корпусна лінгвістика забезпечує об’єктивну основу для вивчення ідіостилю, поєднуючи якісний і кількісний аналіз.

The article is devoted to the study of the idiolect of the famous Ukrainian writer Oksana Zabuzhko. Prose works are taken for analysis: “Fieldwork in Ukrainian Sex” and “Museum of Abandoned Secrets.” The purpose of the work is to identify the lexical and stylistic features of the author’s individual style, as well as language tools that form the key concepts of her artistic world. The article uses modern methods of corpus linguistics, namely the platform Sketch Engine, which allows you to create corpora of texts and perform analysis of lexical and grammatical relations. The use of the corpus approach provides statistical data on the frequency of use of language units, the definition of key words, grammatical relationships, and collocations that form the unique style of Oksana Zabuzhko. A corpus of texts was created to explore the idiolect of the writer. It showed that the main focus is on such key words as body, war, loneliness, fear, memory, and their collocation connections, reflecting the key themes of Oksana Zabuzhko’s work: physicality, trauma, national history and collective historical memory. An analysis of the noun and adjective lexicon in the corpus of prose works was performed. It was found that the most frequent nouns are key concepts that reflect the thematic dominants of the writer’s idiolect: physicality, generic memory, time-space landmarks, and sacred constants of human existence. While the adjective-epithetic vocabulary in the work of Oksana Zabuzhko functions as an instrument of emotional depth, forming an individualized picture of the world, in which the personal and emotional understanding of being prevails. The findings of this investigation are of practical importance for the development of corpus linguistics. Studies emphasize the significance of the corpus approach for analyzing the author’s style, allowing to quantitatively record deviations from the linguistic norm, as well as to trace the evolution of the writer’s style in dynamics. Corpus linguistics thus provides an objective framework for the study of idiosyncrasy, combining qualitative and quantitative analysis.