Урбаністичний простір Києва в романі Ірени Карпи «Фройд би плакав»

Abstract

У статті зʼясовані особливості відтворення урбаністичного простору в романі Ірени Карпи «Фройд би плакав» як активного елемента наративу, що формує ідентичність героїні, з урахуванням авторських коментарів. Дослідження також розкриває образ Києва як відображення соціокультурних процесів та арену самореалізації персонажів. В дослідженні використані такі методи, як біографічний, культурно-історичний, інтерпретаційний та філологічний аналіз тексту. Для формування повного уявлення щодо мотивації та механізмів конструювання письменницею постмодерного образу Києва, у статті використані матеріали інтерв’ю І. Карпи, даного авторці Дарині Щвець. У сучасному літературознавстві урбаністична література набуває дедалі більшої уваги як інструмент осмислення складної природи міського життя. Місто у творах є не лише тлом подій, а й активним учасником, який формує ідентичність персонажів і відображає соціокультурні зміни. Роман Ірени Карпи «Фройд би плакав» (2004) є яскравим прикладом сучасної жіночої урбаністичної прози, де Київ постає символом молодіжної культури, бунтарства й особистих драм, що віддзеркалюють суспільні зрушення початку ХХІ століття. Цей твір демонструє, як урбаністичний простір стає співтворцем наративу, переплітаючи локальні реалії з універсальними темами самопізнання, свободи та культурної динаміки. Київ постає як мозаїчний «текст», відкритий до інтерпретацій. Через призму постмодерністської гри та іронії роман розкриває місто як простір карнавалу, де межі між реальним і уявним розмиваються. Роман також деконструює стереотипи жіночих ролей, представляючи Марлу як бунтарку, що кидає виклик суспільним нормам та традиціям. Таким чином, роман Карпи «Фройд би плакав» є не лише художнім відображенням доби, а й спонуканням до роздумів про роль міста у формуванні сучасної ідентичності його мешканців.

The article examines the peculiarities of depicting the urban space in Irena Karpa’s novel «Freud Would Cry» as an active narrative element that shapes the heroine’s identity, taking into account the author’s comments. The study also reveals the image of Kyiv as a reflection of sociocultural processes and an arena for the characters’ self-realization. The research employs methods such as biographical, cultural-historical, interpretive, and philological text analysis. To fully understand the motivation and mechanisms behind the writer’s construction of Kyiv’s postmodern image, the article uses materials from an interview with I. Karpa conducted by Daryna Shvets. In contemporary literary studies, urban literature is gaining increasing attention as a tool for comprehending the complex nature of city life. In literary works, the city is not merely a backdrop but an active participant that shapes characters’ identities and reflects sociocultural changes. Irena Karpa’s novel «Freud Would Cry» (2004) is a vivid example of contemporary women’s urban prose, where Kyiv emerges as a symbol of youth culture, rebellion, and personal dramas, mirroring societal shifts of the early 21st century. The work demonstrates how urban space becomes a co-creator of the narrative, intertwining local realities with universal themes of self-discovery, freedom, and cultural dynamics. Kyiv appears as a mosaic «text» open to interpretations. Through the lens of postmodern play and irony, the novel portrays the city as a carnival space where the boundaries between the real and the imaginary blur. The novel also deconstructs stereotypes of female roles, presenting Marla as a rebel who challenges societal norms and traditions. Thus, Karpa’s «Freud Would Cry» is not only an artistic reflection of its era but also a prompt for reflection on the city’s role in shaping the modern identity of its inhabitants.