Проза Девіда Мітчелла: міждисциплінарна перспектива сучасного наративу

Abstract

Статтю присвячено аналізу новітніх міждисциплінарних підходів, зокрема нейроестетики, інтерсеміотики, трансмедіальності, інтермедіальності, наратології, геокритики, екокритики та нового історицизму. У фокусі дослідження – художні тексти сучасного британського письменника Девіда Мітчелла, а саме романи «Атлас хмар», «Сон № 9» та «Літературна примара». Мета статті – виявлення функціонування згаданих літературних стратегій у художньому наративі письменника, зокрема їхнього впливу на формування просторових образів, локалізацій, культурно-географічних маркерів та ідентичностей персонажів. Особливу увагу приділено тому, як через естетичну інтерпретацію простору, пам’яті та історії автор репрезентує взаємозв’язки між людиною, місцем і часом. Теоретичну основу статті становлять описовий та контекстуальний методи, а також контент-аналіз і історико-літературний аналіз. Описовий метод (зокрема спостереження, інтерпретація й узагальнення) дозволив виявити загальні риси функціонування стратегій у тексті. Контекстуальний аналіз застосовано для вивчення історичних алюзій та способів їх художнього втілення. Історико-географічний підхід дав змогу зіставити літературні описи конкретних місцевостей (зокрема Токіо та Сан-Франциско) з реальними географічними й культурними особливостями. У дослідженні наголошено на ролі простору як наративної категорії, що впливає на розвиток персонажів, їхню філософію життя та світогляд. Окремо акцентовано на актуальності трансмедійного прочитання літературних текстів у сучасному культурному просторі, де адаптації (зокрема телеекранізації) доповнюють або інтерпретують вихідний текст, створюючи новий рівень рецепції. Встановлено, що такі стратегії, як екокритика, геокритика та новий історицизм, відіграють ключову роль у художній репрезентації історичної пам’яті, культурної травми та екологічної свідомості, сприяючи осмисленню не лише індивідуальної, а й колективної ідентичності. Невід’ємною частиною цих процесів є теорія травми, що дозволяє дослідити психологічні та соціокультурні наслідки війни, насильства, колоніального досвіду та інших форм історичних потрясінь. Таким чином, звернення до новітніх методологічних літературних стратегій у романах Девіда Мітчелла сприяє глибшому розумінню структури його художнього світу, в якому наративна, просторово-географічна та естетична реальності поєднуються у складну концептуальну цілісність із гуманістичним спрямуванням.

The article is devoted to the analysis of the latest interdisciplinary approaches, in particular neuroaesthetics, intersemiotics, transmediality, intermediality, narratology, geocriticism, ecocriticism and new historicism. The focus of the study is on the literary texts of the contemporary British writer David Mitchell, namely the novels “Cloud Atlas”, “dream number nine” and “Ghostwritten”. The aim of the article is to identify the functioning of the aforementioned literary strategies in the writer’s artistic narrative, in particular their influence on the formation of spatial images, localizations, cultural and geographical markers and identities of characters. Particular attention is paid to how, through the aesthetic interpretation of space, memory and history, the author represents the relationships between man, place and time. The theoretical basis of the article is descriptive and contextual methods, as well as content analysis and historical and literary analysis. The descriptive method (in particular, observation, interpretation, and generalization) allowed us to identify common features of the functioning of strategies in the text. Contextual analysis was used to study historical allusions and ways of their artistic embodiment. The historical-geographical approach made it possible to compare literary descriptions of specific localities (in particular, Tokyo and San Francisco) with real geographical and cultural features. The study emphasizes the role of space as a narrative category that influences the development of characters, their philosophy of life, and worldview. Special emphasis is placed on the relevance of transmedia reading of literary texts in the modern cultural space, where adaptations (in particular, television adaptations) complement or interpret the original text, creating a new level of reception. It has been established that strategies such as ecocriticism, geocriticism and new historicism play a key role in the artistic representation of historical memory, cultural trauma and ecological consciousness, contributing to the understanding of not only individual but also collective identity. An integral part of these processes is the theory of trauma, which allows us to explore the psychological and socio-cultural consequences of war, violence, colonial experience and other forms of historical upheavals. Thus, the appeal to the latest methodological literary strategies in David Mitchell’s novels contributes to a deeper understanding of the structure of his artistic world, in which narrative, spatial-geographic and aesthetic realities are combined into a complex conceptual integrity with a humanistic orientation.