Мавка і Фата Педурій: жіночі постаті лісового світу в українській та румунській міфології

Abstract

У статті досліджено дві жіночі постаті лісового світу, глибоко вкорінені у традиціях Карпатського регіону – мавку в українській та Фата Педурій в румунській міфології. Розглянуто походження обох міфологічних істот; їх зовнішній вигляд (стать, зріст, колір шкіри й волосся, одяг, співвідношення краси й потворності); ареал існування (ліс); характерні звички та заняття (співи, танці, господарська діяльність (для мавок)); взаємостосунки з людьми; здатність до метаморфоз; амбівалентний вплив на людину та природу; способи захисту від них. Встановлено, що мавка і Фата Педурій мають амбівалентну природу: поєднують красу й потворність (у їх зовнішності часто наявні ознаки тілесної аномалії або жаху (мавка – відкрита спина, непропорційні частини тіла; Фата Педурій – гарна дівчина або потворна баба, може мати копита тощо), що підкреслює їх потойбічну природу та межовий статус між світом людей і духів), жіночність і демонічність, охоронні функції та небезпеку. Виявлено як спільні риси (тісний зв’язок із природою, лісовим середовищем, смертю та потойбіччям; тілесна аномальність; роль спокусниці, що часто завершується смертю чоловіка чи втратою його життєвих сил; способи захисту від них), так і відмінності між цими образами (походження; харчування; наявність / відсутність дітей; ставлення до людей; соціальна поведінка тощо), що зумовлено локальними культурними контекстами. З’ясовано, що ці образи є важливими компонентами етнокультурної спадщини, що віддзеркалюють колективну уяву про межу між людським і надприродним. Мавка та Фата Педурій репрезентують глибинний зв’язок жінки з природою. З одного боку, вони виступають охоронницями сакрального лісового простору, які доглядають за рослинністю, володіють знаннями про цілющі рослини, є джерелом відродження природи, а з іншого – символізують руйнівну силу, що карає людину за втручання у гармонію природи. Це свідчить про прадавнє сприйняття лісу як сакрального простору, де панують особливі правила й сили, де відбувається контакт між світом людей і надприродним. Попри архаїчне походження, мавка та Фата Педурій не втратили своєї актуальності й активно трансформуються у сучасному культурному просторі, набуваючи нових смислів, зберігаючи водночас своє первісне символічне навантаження.

The article examines two female figures of the forest world, deeply rooted in the traditions of the Carpathian region – mavka in Ukrainian mythology and Fata Pаdurii in Romanian mythology. The origin of both mythological creatures is examined; their appearance (gender, height, skin and hair color, clothing, ratio of beauty and ugliness); their habitat (forest); characteristic habits and occupations (singing, dancing, economic activity (for mavkas)); relationships with people; ability to metamorphose; ambivalent influence on humans and nature; methods of protection against them. It has been established that mavka and Fata Padurii have an ambivalent nature: they combine beauty and ugliness (their appearance often shows signs of bodily anomaly or horror (mavka – open back, disproportionate body parts; Fata Padurii – a beautiful girl or an ugly woman, may have hooves, etc.), which emphasizes their otherworldly nature and borderline status between the world of people and spirits), femininity and demonicness, protective functions and danger. Both common features (close connection with nature, forest environment, death and the otherworld; bodily anomaly; the role of a temptress, which often ends with the death of a man or the loss of his vital forces; methods of protection against them) and differences between these images (origin; nutrition; presence / absence of children; attitude towards people; social behavior, etc.), which is determined by local cultural contexts, have been revealed. It has been found that these images are important components of ethnocultural heritage, reflecting the collective imagination of the border between the human and the supernatural. Mavka and Fata Padurii represent the deep connection of women with nature. On the one hand, they act as guardians of the sacred forest space, who take care of vegetation, possess knowledge of healing plants, are a source of nature’s revival, and on the other hand, they symbolize the destructive force that punishes man for interfering with the harmony of nature. This indicates the ancient perception of the forest as a sacred space, where special rules and forces reign, where contact occurs between the world of people and the supernatural. Despite their archaic origin, mavka and Fata Padurii have not lost their relevance and are actively transforming in the modern cultural space, acquiring new meanings, while preserving their original symbolic load.