Специфіка сучасних українських анекдотів про москалів в умовах російсько-української війни (на матеріалі усних оповідей та телеграм-каналів)

Abstract

Невеликий, але влучний та дотепний обсяг інформації, швидка реакція на найголовніші події в країні та світі, адаптація до нинішніх екстремальних умов, долучення друкованої преси та мережі Internet до розповсюдження новотворів, зробили анекдот одним із популярних жанрів сьогодення. Проте сучасний анекдот в умовах війни втрачає більшість притаманних йому рис. Окрім основного, сатирично-розважального характеру, він набуває абсурдності та карикатурності, відкритої ненависті та зневаги і з обов’язковим хепі-ендом для українця. Коли мова йде про теперішній анекдот про москалів, то він позбувається і коректності та етичності. Телеграм-канали пропонують читачам і твори з нецензурною лексикою, моделюючи загальнонаціональний спротив на події, які відбуваються. На стандартних побутових ситуаціях максимально розкриваються типові риси представників російського народу у протиставленні з самобутніми українськими поглядами та традиціями. Осуду, висміюванню та пародіюванню підлягають всі рівні життя росіян: мова, культура, традиції, щоденний побут, кулінарні уподобання, відкриваючи ментальні стереотипи національної свідомості. А анекдотичні ситуації постають відгуком, протидією на агресію, перевірку на відповідність «Свій – Чужий». Мова сьогочасного анекдоту потребує використання спеціальної лексичної інтерпретації неологізмів, абревіатур, власних назв, нецензурної лексики, евфемізмів, фразеологізмів. А варіативність сучасного анекдоту розглядається не як плагіат, а як індивідуально-оцінювальне ставлення оповідача до висвітлюваних ним подій, його менталітет, симпатії та антипатії. Зберігаючи ознаки фольклорних творів, зразки народної творчості періоду війни компактно відображають основні моменти боротьби та протистояння українського народу з окупантами, перетворюючись на цінне історичне джерело, не зважаючи на анонімність створення.

A small but apt and witty amount of information, a quick reaction to the most important events in the country and the world, adaptation to current extreme conditions, the inclusion of the printed press, and the Internet to the spread of new works, have made the anecdote one of the popular genres of today. However, a contemporary anecdote in wartime loses most of its inherent features. In addition to its main, satirical, and entertaining nature, it acquires absurdity and caricature, open hatred and contempt, and a mandatory happy ending for a Ukrainian. When it comes to the current anecdote about moscals, it loses both correctness and ethics. Telegram channels offer readers works with obscene lalnguage, simulating nationwide resistance to the events that are taking place. In standard everyday situations, the typical features of representatives of the russian people are maximally revealed in contrast to distinctive Ukrainian new points of views and traditions. All aspects of russian life are subject to condemnation, ridicule, and parody: language, culture, traditions, daily life, culinary preferences, revealing mental stereotypes of national consciousness. And anecdotal situations become a response, a counteraction to aggression, a test of the correspondence between «Friends and Strangers». The language of a contemporary anecdote requires the use of special lexical interpretation of neologisms, abbreviations, proper names, obscene language, euphemisms, and phraseological units. And the variability of a contemporary anecdote is viewed not as plagiarism, but as the narrator’s individual evaluative attitude to the events he/she covers, his/ her mentality, likes, and dislikes. Retaining the features of folklore works, examples of folk art during the war period compactly reflect the main moments of the struggle and confrontation of the Ukrainian people with the occupiers, turning into a valuable historical source, despite the anonymity of creation.