Право на охорону здоров’я в системі соціальних прав людини

Abstract

У сучасній науковій літературі питання права на охорону здоров’я розглядається у контексті широкого спектра дисциплін, включаючи медичне право, міжнародне право та соціальні науки. Важливим кроком у формуванні правової основи права на здоров’я стало прийняття Статуту (Конституції) Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) у 1946 році, який проголосив, що «володіння найвищим досяжним рівнем здоров’я є одним з основних прав будь-якої людини». Ця декларація стала основою для подальшого розвитку міжнародних стандартів у галузі охорони здоров’я, включаючи Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 року, який у статті 12 визнає право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я. Дослідження та наукові роботи, присвячені праву на охорону здоров’я, висвітлюють різноманітні аспекти цієї проблематики, включаючи аналіз національних систем охорони здоров’я, вивчення міжнародних стандартів та їх вплив на національне законодавство, а також розробку рекомендацій щодо забезпечення рівного доступу до медичних послуг. Незважаючи на значні досягнення в розробці міжнародних норм та стандартів, існують виклики, пов’язані з їх впровадженням на національному рівні, включаючи необхідність адаптації національних законодавчих та інституційних рамок до міжнародних зобов’язань. Україна, як і багато інших країн, прагне відповідати міжнародним стандартам у галузі права на охорону здоров’я, зіткнувшись при цьому з рядом викликів, що вимагають комплексного підходу до реформування національної системи охорони здоров’я. Важливу роль у цьому процесі відіграють наукові дослідження, які допомагають ідентифікувати прогалини в законодавстві та практиці, а також розробляти обґрунтовані рекомендації щодо їх усунення. Враховуючи зазначені аспекти, ця стаття покликана не лише аналізувати теоретичні основи права на охорону здоров’я, але й висвітлювати практичні кроки та виклики, з якими зіштовхується Україна на шляху до його повноцінної реалізації.

In the current academic literature, the right to health is considered in the context of a wide range of disciplines, including medical law, international law and social sciences. An important step in the formation of the legal framework for the right to health was the adoption of the WHO Constitution in 1946, which proclaimed that «the enjoyment of the highest attainable standard of health is a fundamental right of every human being». This declaration became the basis for the further development of international health standards, including the 1966 International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights, which in Article 12 recognises the right of everyone to the enjoyment of the highest attainable standard of physical and mental health.Research and scholarship on the right to health covers various aspects of this issue, including analyses of national health systems, examination of international standards and their impact on national legislation, and development of recommendations to ensure equal access to health services. Despite the significant achievements in the development of international norms and standards, there are challenges related to their implementation at the national level, including the need to adapt national legislative and institutional frameworks to international obligations.Ukraine, like many other countries, is striving to meet international standards in the field of the right to health, while facing a number of challenges that require a comprehensive approach to reforming the national healthcare system. Scientific research plays an important role in this process, helping to identify gaps in legislation and practice, as well as to develop sound recommendations for their elimination.Given these aspects, this article aims not only to analyse the theoretical foundations of the right to healthcare, but also to highlight the practical steps and challenges that Ukraine faces on the way to its full implementation.