Екзистенціал страху в творчості Михайла Коцюбинського

Abstract

У статті досліджено екзистенціал страху в художній творчості Михайла Коцюбинського, зосереджено увагу на його казці-оповіданні "Хо". Автор аналізує страх як фундаментальну екзистенційну категорію, що виявляється у різні періоди людського життя: дитинстві, юності та зрілості. Письменник трактує страх не лише як індивідуальне емоційне переживання, а й як соціокультурний феномен, що впливає на формування особистості, національної самосвідомості й суспільного поступу. Показано, що страх здатний паралізувати волю, викликати сором, знеохочення й конформізм, водночас може слугувати поштовхом до внутрішнього очищення й морального зростання. М. Коцюбинський зображає страх у символічних образах, зокрема в постаті старого діда Хо, який уособлює спадковий, традиційно нав’язаний страх у свідомості людей. Автор підкреслює значущість подолання цього страху через волю, віру, надію та любов. У контексті екзистенційної філософії проаналізовано персонажів, які перебувають у межових ситуаціях, здійснюють моральний вибір і стикаються з викликами сумління та самоідентичності. Порівняльно-історичний аналіз дозволяє осмислити внесок Коцюбинського в українську філософську думку. Доведено, що його літературна творчість репрезентує національний варіант екзистенціалізму з християнсько-гуманістичним підґрунтям.