Мовна картина світу закарпатського села початку ХХ століття в романі «Повінь» Федора Потушняка

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена поглибленням наукової уваги до аналізу мовної картини світу на матеріалі художнього тексту, що допоможе виявити загальне й індивідуальне в структурі ідіолекту, простежити його культурну зумовленість, формування системи ціннісних пріоритетів у мовотворчості митця тощо. Мета статті – аналіз засобів вираження мовної картини світу закарпатського села початку ХХ століття в романі «Повінь» Федора Потушняка. Реалізація поставленої мети передбачала вирішення таких завдань: схарактеризувати методологічні засади вивчення мовної картини світу на матеріалі художнього тексту; простежити втілення світоглядної позиції Ф. Потушняка в зображенні ним мовної картини світу закарпатського села; схарактеризувати роль лексико-семантичної системи в мовній картині світу; звернути увагу на фразеологічні засоби в структурі художнього тексту. Доведено, що мовна картина світу закарпатського села початку ХХ ст. в романі «Повінь» Федора Потушняка відтворена через призму багатогранної особистості автора і є синтезом народної міфології, вірувань, обрядовості, філософії географічного детермінізму та екзистенціалізму. Домінантами мовної особистості Ф. Потушняка є філософський антропоцентризм, міфологізм, локальна та регіональна ідентичність. У лексико-семантичній системі твору виокремлено діалектизми, назви одягу, взуття та прикрас, назви осіб, локальні номени, хронологічно марковані номінації та ін. Живе народне мовлення відтворює уявлення про світ за допомогою унікальних діалектних форм, які характеризують побут, родинні стосунки, виробничу діяльність закарпатського села початку ХХ ст. Основну роль в організації художнього простору роману відіграють локальні назви село, земля, гора, ліс. Фразеологічна картина світу в романі має виразний антропоцентричний характер і демонструє суттєву перевагу загальномовних фразеологізмів на позначення різних видів діяльності людини, її зовнішніх та внутрішніх ознак. Специфікою мовотворчості митця є широке використання компаративів.

The relevance of the study is due to the deepening of scientific attention to the analysis of the language world model on the basis of a literary text, which will help to identify the general and individual in the structure of the idiolect, trace its cultural conditionality, the formation of a system of value priorities in the artist’s language creation, etc. The article aims to analyze the means of expressing the language worldview of the Transcarpathian village of the early twentieth century in the novel “The Flood” by Fedir Potushnyak. The realization of this goal involved the solution of the following tasks: to characterize the methodological foundations of studying the language worldview on the material of a literary text; to trace the embodiment of F. Potushnyak’s worldview in his depiction of the language worldview of the Transcarpathian village; to characterize the role of the lexical and semantic system in the language worldview; to pay attention to phraseological means in the structure of a literary text. It is proved that the language world model of the Transcarpathian village of the early twentieth century in the novel “The Flood” by Fedir Potushnyak is reproduced through the prism of the author’s multifaceted personality and is a synthesis of folk mythology, beliefs, rituals, philosophy of geographical determinism and existentialism. The dominant features of F. Potushnyak’s language personality are philosophical anthropocentrism, mythology, local and regional identity. The lexical and semantic system of the work includes dialectisms, names of clothes, shoes and jewelry, names of persons, local nomens, chronologically marked nominations, etc. The living vernacular reproduces the idea of the world with the help of unique dialectal forms that characterize the life, family relations, and production activities of the Transcarpathian village of the early twentieth century. The main role in organizing the artistic space of the novel is played by local names: village, land, mountain, and forest. The phraseological world model in the novel has a distinct anthropocentric character and demonstrates a significant predominance of common phraseology to denote various types of human activity, its external and internal features. The specificity of the artist’s language creation is the wide usage of comparatives.