Кінець життя і межі права: феномен глибокої седації у Франції

Abstract

Стаття присвячена дослідженню правових, етичних та конституційних аспектів застосування безперервної глибокої седації (CDS) у Французькій Рес публіці як особливої медичної процедури, що застосовується наприкінці життя. У центрі дослідження – межа між повагою до гідності особи, правом на життя, медичним втручанням та волевиявленням. Розглянуто позиції Європейського суду з прав людини щодо права на смерть, асистованого самогубства та меж допустимого втручання держави. Аналізу ється, як європейські стандарти впливають на національне законодавство та чи можна розглядати глибоку седацію як компроміс між правом на гідну смерть і конституційною забороною евтаназії. У 2016 році у Французькій Республіці було ухвалено Закон, який уперше на національному рівні визнав право невиліковно хворих пацієнтів на глибоку седацію до самої смерті. Такий підхід розглядається як альтернатива евтана зії, яка дозволяє полегшити страждання не спрямована на пряме позбавлення життя. Проаналізовано судову практику Конституційної ради Франції, яка під твердила конституційність вказаного Закону, наголошуючи на тому, що важ ливо дотримуватися при цьому гарантій щодо поваги до гідності, свободи та прав пацієнтів. Окрему увагу приділено рішенню Конституціної ради від 2017 року, у якому підтверджено можливість припинення лікування пацієнтів, які неспроможні висловити свою волю, за умов дотримання визначеної законом процедури. У статті обгрунтовано, що французький підхід до кінця життя показує унікальну модель правового регулювання, у якій правові межі адаптовано до складної етичної та медичної проблематики. Феномен глибокої седації стано вить інтерес як з точки зору медичного права, так і з точки зору теорії прав людини.

The article is devoted to the study of the legal, ethical and constitutional aspects of the use of continuous deep sedation (CDS) in the French Republic as a special medical procedure used at the end of life. The focus of the study is on the boundary between respect for the dignity of the person, the right to life, medical intervention and the expression of will. The positions of the European Court of Human Rights on the right to die, assisted suicide and the limits of permissible state intervention are considered. It isanalyzed how European standards influence national legislation and whether deep sedation can be considered as a compromise between the right to a dignified death and the constitutional prohibition of euthanasia. In 2016, the French Republic adopted a law that for the first time at the national level recognized the right of terminally ill patients to deep sedation until death. This approach is considered an alternative to euthanasia, which allows for the alleviation of suffering without being aimed at the direct deprivation of life. The case law of the Constitutional Council of France, which confirmed the constitutionality of the aforementioned Law, emphasizing the importance of adhering to guarantees regarding respect for the dignity, freedom and rights of patients, is analyzed. Particular attention is paid to the decision of the Constitutional Council of 2017, which confirmed the possibility of terminating treatment for patients who are unable to express their will, provided that the procedure prescribed by law is followed. The article substantiates that the French approach to the end of life shows a unique model of legal regulation, in which legal boundaries are adapted to complex ethical and medical issues. The phenomenon of deep sedation is of interest both from the point of view of medical law and from the point of view of human rights theory.