Екологічні права у судовій практиці конституційної ради Французької республіки

Abstract

Питання нерозривного зв’язку екологічних прав з іншими правами людини є очевидним у ХХІ столітті. Спостерігається формування міжнародного консенсусу щодо визнання права на здорове довкілля, заохочуючи держави до їх гарантування. Однією з таких країн є Французка Республіка, а судова практика Конституційної ради є тому підтвердженням. Метою цієї статті є аналіз економічних прав у Французькій Республіці через призму рішень Конституційної ради – органу конституцій ної юрисдикції, а також так зване «розширення» розуміння прав людини у Франції, зокрема, завдяки тлумаченню преамбули Економічної хартії віж 2005 року. Розширюючи компетенцію законодавця, яка передбачена ст. 34 Конституції 1958 року, щодо визначення базових засад збереження довкілля, редакція Конституції від 1 березня 2005 року надала Екологічній хартії конституційного значення. Таким чином, були закріплені нові права, відмінні від тих, що передбачені Декларацією прав людини і громадянина 1789 року та Преамбулою Конституції 1946 року. Важливо розуміти, що не усі положення цієї Хартії мають однакову сферу дії, іншими словами, встановлюють права або свободи, пору шення яких можна посилатися на підтримка QPC (пріоритетне питання конституційності). У 2020 році Конституційна рада підтвердила конституційну цінність захисту навколишнього природного середовища, а у рішенні від 12 серпня 2022 року вона прирівняла збереження навколишнього середовища до розряду фундаментальних інтересів нації. Зроблено висновки, що право кожного жити у збалансованому середовищі є суб’єктивним правом, а екологічні права тісно пов’язані з правами людини. У свою чергу, національні суди, у тому числі суди конституційної юрисдикції, стали першочерговими гарантами екологічних прав.

The question of the inextricable connection between environmental rights and other human rights is obvious in the 21st century. The formation of an international consensus regarding the recognition of the right to a healthy environment is being observed, encouraging states to guarantee it. One of these countries is the French Republic, and the jurisprudence of the Constitutional Council is proof of that. The purpose of this article is to analyze economic rights in the French Republic through the prism of the decisions of the Constitutional Council, a body of constitutional jurisdiction, as well as the so-called «expansion» of the understanding of human rights in France, in particular, thanks to the interpretation of the preamble of the Economic Charter of 2005. Expanding the competence of the legislator, which is provided for in Art. 34 of the Constitution of 1958, regarding the determination of the basic principles of environmental protection, the revision of the Constitution dated March 1, 2005 gave the Ecological Charter constitutional significance. Thus, new rights, different from those provided by the Declaration of the Rights of Man and Citizen of 1789 and the Preamble of the Constitution of 1946, were enshrined. It is important to understand that not all provisions of this Charter have the same scope, in other words, establish rights or freedoms, the violation of which can be invoked to uphold the QPC (priority constitutionality issue). In 2020, the Constitutional Council confirmed the constitutional value of the protection of the natural environment, and in a decision dated August 12, 2022, it equated the preservation of the environment to the category of fundamental interests of the nation. It is concluded that everyone’s right to live in a balanced environment is a subjective right, and environmental rights are closely related to human rights. In turn, national courts, including courts of constitutional jurisdiction, have become primary guarantors of environmental rights.