Concept as the fundamental principle of world model formation

Abstract

The article deals with ways means of and functioning of linguistic and conceptual world models, forming the basis of concept as quantum of structured knowledge about the objects and phenomena of the world around. World model as image, which has never been and is not a mirror image, but only the original opinion and designing its contours accordingly to logic of worldview and creed of participants of verbal communication. A thesis is accentuated, that concept is realized not only in a word, but also in a word combination, phrase, expression, discourse and text with participation of its following components: common to mankind, national-ethnic and personal. Consequently, the system of social and typical positions, attitudes, values, etc. find a sign reflection in the system of national language and takes an active part in the formation of linguistic world model. Unlike linguistic, conceptual world model is its integral global image, that is the result of the whole human activities, which arise during his or her contact with the world around. With adequate knowledge of reality a person or a collective in which he or she lives, obtains the idea about it, that is, fixes a certain world view or its models in its consciousness, that includes not only the represented objects, but the position of the subject that renders them. Therefore, conceptual world model is imprinted itself in the whole totality of contents of a certain language. The above-mentioned world models constantly change depending on individual peculiarities of a human being as he or she may render both conceptual and linguistic world models, that are based on individual comprehension of world around. The description comes an end with the conviction that though conceptual and linguistic world models correlate, they remain to be ethnically specific. This specificity is considered in the availability or absence of some concepts, their valuable orientation, hierarchy, system of connections, etc.

У статті йдеться про шляхи й способи виникнення й функціонування мовної та концептуальної картин світу, в основі яких знаходиться концепт як квант структурованого знання про предмет і явище навколишньої дійсності. Картина світу розглядається як образ, який ніколи не був і не є дзеркальним відображенням, а тільки своєрідним баченням і конструюванням його контурів відповідно до логіки світосприйняття і світорозуміння учасників словесного спілкування. Наголошується про те, що концепт реалізується не тільки у слові, а й словосполученні, фраземі, вислові, дискурсі та тексті з участю загальнолюдських, національно-етнічних і особистісних компонентів. Звідси випливає, що система соціально-типових позицій, ставлень, оцінок і т. ін. знаходить знакове відображення в системі національної мови й бере активну участь у формуванні мовної картини світу. На відміну від мовної концептуальна картина світу – це цілісний глобальний її образ, що є результатом усієї діяльності людини, яка виникає під час її контакту з навколишньою дійсністю. Адекватним пізнанням реальності людина або колектив, у якому вона проживає, отримує уявлення про неї, тобто закріплює у своїй свідомості певну картину світу або її модель, що містить не тільки зображені об’єкти, а й позицію суб’єкта, що їх відтворює. Тому концептуальна картина світу – це відкладена в пам’яті вся сукупність змісту певної мови. Зазначені картини світу постійно видозмінюються залежно від індивідуальних особливостей людини, оскільки вона є носієм як концептуальної, так і мовної картин світу, що ґрунтуються на індивідуальному осмисленні навколишньої дійсності. Отже, робиться висновок про те, що концептуальна й мовна картини світу взаємопов’язані, проте вони є етнічно специфічними. Ця специфічність убачається в наявності або відсутності тих чи тих концептів, їхньої ціннісної орієнтації, ієрархії, системи зв’язків і т. ін.