Сонети Дмитра Павличка в перекладі угорською мовою

Abstract

У статті представлено угорський дискурс постаті та творчості талановитого українського поета-шістдесятника Дмитра Павличка. З’ясовано, що творчий доробок цього автора майже від початків його письменницької кар’єри був у полі зору митців та критиків Угорщини, а з 70-х років з’являються перші публікації його творів у перекладі угорською мовою на сторінках періодичних видань, а також в антології української поезії. У 1981 році вийшла окрема збірка поезій Д. Павличка «Fénylő kékségben egy madár», у якій щедро представлено й сонетну творчість поета. Саме опубліковані тут художні тексти стали основним об’єктом наукового дослідження в цій публікації. Зазначено, що пильна увага до мистецьких здобутків Д. Павличка зумовлена як історико-політичними, так і естетичними чинниками. З одного боку, угорські літературні кола позиціонують українського митця як чільного представника радянської літератури сусідньої країни, знають його як головного редактора журналу «Всесвіт» та активного громадського діяча, а з іншого, – вважають його талановитим поетом, що успішно працює в різних жанрах, через що залюбки беруться за інтерпретацію його творів угорською мовою. Окреслено імена перекладачів поезії Д. Павличка (Д. Тандорі, Д. Ронаї, Й. Ратко, Є. Ґріґаші, Л. Балла), проаналізовано обсяг та якість реалізованих ними перекладів, висловлено оцінку їх перекладацькій майстерності. Детально простежено корпус угорських версій сонетної спадщини Д. Павличка, багатоманітної за мотивами та поетикою. Виділено ключові зацікавлення перекладачів та специфіку їх підходу до інтерпретації оригінальних творів українського автора, звернено увагу на угорські версії його білих сонетів, притчево-сюжетних та ліричних творів цього класичного жанру. Здійснено компаративний аналіз першоджерел та перекладів, а також різних угорських версій одного й того ж сонета. Зроблено висновок про те, що особистість Д. Павличка та його творча спадщина через численні публікації в угорській пресі, у солідних енциклопедіях та антологіях, через видання окремої збірки, важливе місце в якій займають і проаналізовані сонети, досить показово відкривалася угорському читачеві й таким чином ставала важливою ланкою українсько-угорської міжлітературної комунікації.

The article explores the Hungarian perspective on the life and works of the talented Ukrainian Sixties poet Dmytro Pavlychko. It is established that Pavlychko’s literary output has been in the spotlight of Hungarian artists and critics almost from the beginning of his career. Since the 1970s, his works began appearing in Hungarian translations in periodicals and an anthology of Ukrainian poetry. In 1981, a separate collection of Pavlychko’s poems, Fénylő kékségben egy madár («A Bird in Shining Blue»), was published, which extensively featured his sonnets. These published texts serve as the primary focus of this research. The paper notes that the keen interest in Pavlychko’s artistic achievements stems from historical-political and aesthetic factors. On the one hand, Hungarian literary circles view him as a leading representative of Soviet literature from a neighboring country, recognizing him as the editor-in-chief of the journal Vsesvit («The Universe») and an active public figure. On the other hand, they regard him as a talented poet who excels in various genres, prompting enthusiastic Hungarian interpretations of his works. The paper identifies the translators of Pavlychko’s poetry (D. Tandori, D. Rónai, J. Ratkó, E. Görgényi, L. Balla), analyzes the volume and quality of their translations, and evaluates their skill. A detailed examination is made of the corpus of Hungarian versions of Pavlychko’s sonnets, which are diverse in themes and poetics. The key interests of the translators and their specific approaches to interpreting the Ukrainian poet’s original works are highlighted, with particular attention paid to Hungarian renditions of his blank sonnets, parable-like narrative sonnets, and lyrical pieces in this classical genre. A comparative analysis is conducted between the original texts and their translations and between different Hungarian versions of the same sonnet. The study concludes that Dmytro Pavlychko’s persona and literary legacy have been vividly introduced to Hungarian readers through numerous publications in the Hungarian press, reputable encyclopedias, and anthologies, as well as through the release of a dedicated collection, where the analyzed sonnets hold a significant place. Thus, his works have become an important link in Ukrainian-Hungarian interliterary communication.