Мотив богопізнання в ліриці Маріанни Кіяновської (збірка «373»)

Abstract

Стаття присвячена аналізу мотиву богопізнання у віршах збірки «373» Маріанни Кіяновської, сучасної української письменниці, лауреатки Національної премії ім. Т. Г. Шевченка. Мета статті – дослідити художні способи реалізації мотиву богопізнання в поетичних текстах зібрки «373», розкрити творчу рецепцію образу Бога в ліриці авторки. Ця мета зумовлює виконання таких завдань: розкрити ідейне навантаження та функції образу Бога в метафізичній поезії Маріанни Кіяновської; з’ясувати способи реалізації мотиву богопізнання в контексті художньої філософії Маріанни Кіяновської; окреслити роль особистісного екзистенційного досвіду в побудові образу Бога; визначити своєрідність авторського трактування мотиву богопізнання в поезії збірки «373». У науковій аналітиці окресленої проблеми застосовано біографічний, психологічний, культурно-історичний, герменевтичний методи, а також використано метод екзистенціальної інтерпретації літературних текстів. Увага зосереджена на філософсько-релігійних координатах поетичного тексту Маріанни Кіяновської, у якому трансцендентне постає як об’єкт духовно-релігійного та естетичного досвіду. Простежено, як у ліричному дискурсі поетеси формується індивідуальна художня теософія, що ґрунтується на традиційних християнських мотивах і постмодерністській інтерпретації сакрального. Доведено, що мотив богопізнання репрезентовано як багатовимірний внутрішній процес духовних шукань ліричної героїні поезій Маріанни Кіяновської. Поезія збірки «373», таким чином, формує унікальний поетичний простір, у якому Бог – це осердя буття людини, основа її світоглядно-ціннісних орієнтирів, простір метафізичних одкровень. Зроблено висновок, що мотив богопізнання в ліриці поетеси реалізується не через конфесійну догматику, а в межах індивідуально-авторської ціннісної парадигми, філософії буття, що виводить поетичну мову збірки «373» на рівень теософського осмислення світу.

The present article is devoted to analyzing the motif of cognition of God in the poems of the collection «373» by Marianna Kiyanovska, a contemporary Ukrainian writer and winner of the Taras Shevchenko National Prize. The article aims to explore the artistic ways in which the motif of God-seeking is realized in the poetic texts of the collection «373» to reveal the creative reception of the image of God in the author’s lyrics. This goal has determined the following tasks: firstly, to reveal the ideological load and functions of the image of God in the metaphysical poetry of Marianna Kiyanovska; secondly, to ascertain how the motif of God’s cognition is realized in the context of Marianna Kiyanovska’s artistic philosophy; thirdly, to outline the role of personal existential experience in the construction of the image of God; and finally, to determine the originality of the author’s interpretation of the motif of God’s cognition in the poetry of the collection «373». In the scientific analysis of this problem, a range of methods are employed, including biographical, psychological, cultural, historical, and hermeneutical approaches, as well as the existential interpretation of literary texts. The article focuses on the philosophical and religious coordinates of Marianna Kiyanovska’s poetic text, in which the transcendent appears as an object of spiritual, religious, and aesthetic experience. The author traces how the poet’s lyrical discourse forms an individual artistic theosophy based on traditional Christian motifs and postmodern interpretation of the sacred. It has been demonstrated that the motif of God’s cognition is represented as a multidimensional internal process of spiritual search of the lyrical heroine of Marianna Kiyanovska’s poetry. The poetry of the collection «373» thus establishes a distinctive poetic space in which the concept of God occupies a central position within the human condition, serving as the foundation for one’s worldview and value systems and the domain of metaphysical revelations. It has been determined that the purpose of God’s cognition in the poetry of the poetess is realized not through confessional dogma but within the individual author’s value paradigm and philosophy of being. This results in the poetic language of the collection «373» attaining a theosophical comprehension of the world.