Нормативно-правове забезпечення проведення земської реформи та реорганізація адміністративної системи Підкарпатської Русі (Закарпаття) у 1927–1938 роках

Abstract

У статті проаналізовано нормативно-правове забезпечення проведення земської реформи та реорганізацію адміністративної системи Підкарпатської Русі (Закарпаття) у 1927–1938 роках. Констатовано, що головною суттю реформи 1927 р. на території краю, як і у всій ЧСР, було встановлення земського управління з одночасним введенням нового адміністративно-територіального устрою. Земські управи перебрали на себе внутрішнє управління, яке до цього забезпечували цивільні управління комітатних управ. Проаналізовано модель формування та порядок функціонування окружної управи на чолі з земським президентом, його взаємовідносини з земським представництвом, порядок скликання останнього, строк повноважень, сферу компетенції, а також порядок розпуску обраних органів земського представництва. Розкрито порядок обрання, склад та спосіб функціонування земського коміте-ту та земських комісій. Проаналізовано діяльність, сферу компетенції та порядок взаємодії окружних адміністрацій, окружних представництв та окружних комітетів, порядок призначення, звільнення їх керівників та взаємодію останніх з колегіальними органами. Подано аналіз закону No 172/1937 «Про тимчасове регулювання правового статусу губернатора Підкарпатської Русі», в якому розкрито його правовий статус, класичні та нові повноваження губернатора щодо земського представництва і земських комітетів. Доводиться, що не дивлячись на фактичне підвищення статусу губернатора, він і надалі зберігав статус репрезентативного органу, який зберіг і переніс з Генерального статуту. Таким чином, губернатор не був самостійним у прийнятті рішень, а повністю залежав від центральної влади. Проаналізовано модель взаємовідносин між губернатором та віце-губернатором. Розкрито порядок утворення, сферу компетенції, місце осідку Губерніальної ради як дорадчого зібрання губернатора та органу, що представляв централізацію державного управління на Підкарпатській Русі (Закарпатті). Доводиться, що вказаний закон, який мав стати першим кроком до реальної автономії краю, став поєднанням існуючої внутрішньої централізованої структури та автономістських ідей, а точніше їх заміною. Зроблено відповідні висновки про те, що політичне керівництво Чехословаччини на протязі 1927–1938 років не змогло або не захотіло в законний спосіб реалізувати норми Конституції ЧСР щодо надання автономії Підкарпатській Русі (Закарпаттю).

The article analyzes the regulatory and legal support of the Zemstvo reform and the reorganization of the administrative system of Subcarpathian Rus (Transcarpathia) in 1927–1938. It is established that the main. essence of the 1927 reform in the territory of the region, as well as in the whole of Czechoslovakia, was the creation of a Zemstvo administration with the simultaneous introduction of a new administrative and territorial system. Zemsky administrations took over internal management, which was previously carried out by civil administrations of komit administrations. The model of the formation and functioning of the district administration headed by the head of the zemstvo, its relationship with the zemstvo representation, the procedure for convening the latter, the term of office, the sphere of competence, as well as the procedure for the dissolution of elected representatives. bodies of the Zemstvo representation were analyzed. The procedure for elections, the composition and procedure of activity of the Zemstvo Committee and Zemstvo Commissions have been revealed. The activity, sphere of competence and the procedure of interaction of district state administrations, district representative offices and district committees, the procedure for appointing and dismissing their leaders and the latter’s interaction with collegial bodies were analyzed. An analysis of the law No. 172/1937 «On the temporary regulation of the legal position of the governor of Subcarpathian Rus» is presented, which reveals his legal status, the governor’s classical and new powers in relation to the zemstvo representation and zemstvo committees. . It is proved that despite the actual increase in the status of the viceroy, he continued to maintain the status of a representative body, which he retained and transferred from the General Statute. Thus, the governor was not independent in decision-making, but completely dependent on the central government. The model of relations between the governor and the vice-governor is analyzed. The order of formation, sphere of competence, location of the Governor’s Council as an advisory meeting of the voivode and a body that was the centralization of state administration in Subcarpathian Rus (Transcarpathia) were revealed. It is proven that the specified law, which was supposed to be the first step towards the real autonomy of the region, became a combination of the existing internal centralized structure and autonomist ideas, or rather their replacement. Corresponding conclusions were made that the political leadership of Czechoslovakia during 1927–1938 failed or did not want to legally implement the provisions of the Constitution of the Czechoslovak Republic regarding the granting of autonomy to Subcarpathian Rus (Transcarpathia).