Різдво на Закарпатті: етнолінгвістичний нарис

Abstract

Християнські релігійні й народні свята активно вивчалися релігієзнавцями, етнографами та мовознавцями. Календарно-обрядова лексика містить інформацію про традиційну духовну і матеріальну культуру народу. Тому її фіксація, систематизація та аналіз у різних аспектах є першочерговим завданням українських мовознавців. Проте досі не вивчені мовні явища, які презентують календарно-обрядову лексику в закарпатських говірках. Раніше ми вже звертали увагу на антропоніми в складі календарно-обрядової лексики та календарно-обрядові назви літнього та осіннього циклів. У пропонованій статті подаємо спостереження над найбільш відомими і величними святами для всіх українців – різдвяними. Цей аналіз здійснюється в етнолінгвістичному аспекті. Зокрема звертаємо увагу на їх компонентний склад, лексико-граматичну характеристику та внутрішню форму. Назви на означення Різдва, засвідчені в закарпатських говірках, у фонетико-словотвірних варіантах із тотожним чи близьким значенням, функціонують і в інших говорах української мови. Деякі з них збігаються з літературними відповідниками. Як видно із зібраної нами лексики, календарно-обрядова лексика характеризується широкою варіантністю. Деякі з цих назв своїм походженням сягаютьще праслов՚янської доби. Крім того, подаємо невеликі транскрибовані тексти, в яких описаний цей обряд. Зокрема в текстах подається інформація про Святий вечір, випікання обрядової хлібини, приготування дванадцяти пісних страв. Також наводяться повір՚я, які існували на Святвечір, описується обряд колядування на Святвечір і перший день Різдва, подається інформація про дійових осіб, які беруть участь у різдвяному мінідійстві, а також про заборони, які існували впродовж цього часу. На матеріалі діалектних текстів можна ознайомитися з обрядовими дійствами та звичаями, які відбуваються на Закарпатті. Саме в цих текстах засвідчене багатство духовної та матеріальної культури представників закарпатських говірок.

Christian religious and folk holidays have been actively studied by scholars in the fields of religious studies, ethnography, and linguistics. The calendar-ritual lexicon contains information about the traditional spiritual and material culture of the people. Therefore, its documentation, systematization, and analysis from various perspectives are primary tasks for Ukrainian linguists. However, linguistic phenomena representing the calendar-ritual lexicon in Transcarpathian dialects have not yet been studied. Previously, we focused on anthroponyms within the calendar-ritual lexicon and the calendar-ritual names of the summer and autumn cycles. The present article provides observations on the most well-known and significant holidays for all Ukrainians—Christmas. This analysis is conducted from an ethnolinguistic perspective. In particular, we focus on their component structure, lexical-grammatical characteristics, and internal form. The names used to refer to Christmas, as documented in Transcarpathian dialects, in phonetic and word-formation variants with identical or similar meanings, also function in other dialects of the Ukrainian language. Some of them coincide with their literary counterparts. As evidenced by the collected lexicon, the calendar-ritual lexicon is characterized by a wide variety of forms. Some of these names trace their origin back to the Proto-Slavic period. Additionally, we present small transcribed texts that describe the Christmas ritual. These texts provide information about Holy Evening, the baking of ritual bread, and the preparation of twelve lean dishes. They also include beliefs associated with Holy Evening, describe the caroling ritual on Christmas Eve and Christmas Day, and provide details about the participants involved in the Christmas festivities, as well as the prohibitions observed during this time. The dialectal texts offer insight into the ritual practices and customs that take place in Transcarpathia. These texts attest to the richness of the spiritual and material culture of the Transcarpathia dialect speakers.