Стратегічне управління розвитком університетської освіти та виклики "третьої світової війни"

Abstract

У статті акцентується увага на стратегічних питаннях управління розвитком сучасної університетської освіти в умовах ведення "гібридних" форм війни і, зокрема, "рашистської" військо-вої та інформаційної агресії як складової "третьої світової гібридної війни", що передбачає жорстку боротьбу за технологіїї та людський (в тому числі й інтелектуальний) ресурс. Фокусується увага на бар'єрах та викликах на шляху підвищення внеску науковців закладів вищоїосвіти України в сферу оборони та безпеки. Досліджуються потреби та необхідність адекватного всебічного обговорення оптимальних варіантів імплементації нормативно-правових інновацій у цій сфері, врахування думки науково-педагогічних працівників, поваги до думки та гідності науково-педагогічних колективів. Проєктивно "на майбутнє" аналізується значення та роль університетського наукового, науково-дослідного й освітньо-виховного потенціалу для стійкості України. Окреслюється проблема справедливого розподілу матеріальних ресурсів не-обхідних для національної безпеки та оборони.Мета дослідження — комплексна оцінка факторів, які впливають на реалізацію варіантів практичної імплементації нормативно-правових інновацій у системі організації науково-дослідницької та освітньо-виховної роботи ЗВО України, верифікація завдань та пропозицій щодо вдосконалення управління ресурсною базою ЗВО та їх інтелектуальним потенціалом в умовах загострення російсько-української війни та погіршення міжнародної підтримки оборонного потенціалу України. Проведений аналіз публікацій дозволяє зробити загальний висновок, що сучасний простір безпеки держави Україна дедалі більше перетворюється на поле не лише військових, а й ідеологічних та інформаційних битв. Російсько-українська війна першою в ХХІ столітті на практиці показала масштаби руйнівних можливостей інформаційних та ідеологічних агресій. Дослідження здійснене з використанням загальнонаукових методів (логічного, системного, структурно-го, функціонального), а також апробованих спеціальних методів управлінського, політичного та правового аналізу і прогнозування й інших, що дало змогу з'ясувати сутність досліджувано-го феномену, охарактеризувати його складові. За допомогою порівняльно-правового методу виокремлені генетичні особливості формування системи мотивацій науково-дослідницької діяльності університетських працівників. Оцінено їх адекватність у сучасних умовах соціально-економічної деградації та викликів комплексної гібридної війни. Наведено орієнтовний перелік напрямів актуальної роботи науково-педагогічних колективів із залученням та розвитком потенціалу здобувачів всіх трьох рівнів вищої освіти в секторах безпеки і оборони держави у проекції на спеціалізації "класичних" факультетів. Обговорено й оцінено алгоритм розпізнавання відповідності витраченого робочого часу працівників відповідно до нормативно встановленої базової кількості робочих тижнів, а також вирішення проблеми адекватного матеріального ви-нагородження, співставного з рівнем затрат на відновлення виробничого трудового потенціалу науково-педагогічних працівників в умовах стрімкого росту цін та зростання майнового розшарування. Встановлено, що університети та інші заклади вищої освіти (ЗВО) в умовах повномасштабної війни та посиленні гібридної агресії проти фундаменту та середовища відтворення державності України при доброчесному та розумному макросистемному управлінні усе більше могли б ставати ефективними центрами продукування технологічних інновацій і модернізації продукцій військового та подвійного призначення. А гуманітарний та соціогуманітарний блоки діяльності університетів могли б ставати осередками генерування систем формування патріотичної публічної думки, відтворення детермінантів інформаційній стійкості та соціопсихологічної безпеки основ державності. Обґрунтовано, що одночасно із вирішенням проблеми адекватного матеріального винагородження, співставного з рівнем затрат на відновлення виробничого трудового потенціалу працівників в умовах стрімкого росту цін, трудовий колектив та керівництво ЗВО за підтримки Міносвіти, Мінстратегпрому, Міноборони на базі технології "макросистемного організаційного проєктування" повинні розв'язувати проблеми формування запиту на виробництво потрібного для обороноздатності України наукового та інтелектуального продукту. При цьому ЗВО та кореспондованим з ними міністерствам треба комплексно звертати увагу на всі актуальні напрями інтелектуальної та виробничої активності, справедливої системи матеріальної мотивації й морального стимулювання університетських кадрів.