ФРАЗЕМІКА У ПОВІСТІ І. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО «КАЙДАШЕВА СІМ’Я» ЯК ДЖЕРЕЛО ВІДТВОРЕННЯ МЕНТАЛЬНИХ РИС УКРАЇНЦІВ

Abstract

У статті досліджуються фраземи як джерело відтворення національної специфіки етносвідомості українського народу. Фразеологізми у «Кайдашевій сім’ї» передають індивідуальні риси героїв, через їх мову ми пізнаємо характер не лише окремих членів родини, але й визначальні ментальні особливості українського народу. Найбільш виразно виявлені функції портретної характеристики, створення гумору, узагальнення та вираження експресивної оцінки. Наприклад:«Хоч води напийся» – ‘дуже гарна дівчина’; «аж кістки торохтять» – ‘дуже худе тіло’. У повісті наявні фраземи, побудовані на зіставленні несумісних понять. Вони ґрунтуються на народному гуморі, фразеологічні одиниці вживаються на позначення нісенітниці: «Це, мабуть, свекрушище тобі наговорила на вербі груші, а на осиці кислиці». Високу майстернiсть продемонстрував письменник, використовуючи фразеологізми у дiалогах героїв. Напр.: «старій жабі по коліна» – ‘дуже мілко’. У тексті: «В Семигорах нема де й втопитися, бо в ставках старій жабі по коліна, – сказав Карпо». Отримані результати можуть бути використані у процесі вивчення фраземного багатства творів інших письменників на уроках в школі й при студіюванні відповідних тем студентами вишів.