Раймонд де Рувер про виникнення подвійної бухгалтерії (реалії та сумніви)

Abstract

В статті аналітично знайомиться читача з монографією відомого бельгійського професора Раймонда де Рувера (1904-1972) «Розвиток бухгалтерії до Луки Пачолі згідно облікових книг купців середньовіччя», опублікованої в Збірнику «Нариси по історії обліку» ще в 1956 році, в Лондоні. Всяке нове дослідження, в якому висвітлено питання про закономірність переходу від обліку одинарного до подвійного, заслуговує уваги педагогів. В статті автори знайомлять читачів з структурою та коротким змістом праць Раймонда де Рувера, в яких він обґрунтовує об’єктивність і причини виникнення подвійного запису. Найбільш очевидним є той факт, що подвійний запис виник внаслідок двохсторонності акту обміну товарів і ця двохсторонність лежить в основі подвійного рахівництва. В основному такої думки дотримується і де Рувер в своїй праці. Раймонд де Рувер, як добросовісний вчений, в своїй праці підкреслює якраз ті сторони господарського становища середньовіччя, які особливо чітко відображають специфічні риси раннього капіталізму, які стають благодатним ґрунтом для об’єктивних змін в обліку. За де Рувером революційним поштовхом в розвитку рахівництва, його якісною зміною, в напрямку виникнення подвійності стоять три основних фактори: компанії, кредит і посередництво. Компанії виявились найважливішими, вони виступали як каталізатор сфери обігу, що сприяв появі подвійного запису, у відповідний час, незалежно від історичного її існування взагалі (сфери обігу), що повністю нейтралізувало одну з марксистських догм. Поширення компаній привело до визнання «фірми» як чогось суттєво відокремленого від власника капіталу. Прямим результатом цього виявилось освідомлення бухгалтером середньовіччя того факту, що фірма є самодостатня організація і що капітал і одержаний прибуток є об’єкт претензій її учасників. Тому виникла потреба слідкувати за змінами долі учасників в результаті нових вкладів або вилучень капіталу і розробити систему, яка б дозволяла визначити дохід чи збитки з тим, щоб розподілити їх серед учасників (партнерів) у відповідності з положеннями статуту товариства.