Становлення і розвиток економіки, управління, права та обліку в Україні-Русі у ІХ-ХІУ ст.

Abstract

Київська держава – Україна-Русь в досліджуваному періоді була найбільша й наймогутніша держава Європи. Як велика держава, вона мала свій внутрішній устрій, як політичний, так і економіко-правовий. Носієм державної влади, головним представником держави України-Русі був князь. Князем міг бути тільки член родини Володимира Великого. Ця єдність княжого роду сприяла ідеї єдності Руської землі - України. Характерно, що населення не уявляло собі державного життя без князя. Головну військову силу князя представляла його дружина, пов’язана особисто з князем. Згідно знайдених записів в книгах доходів і видатків, яку вів печатник при Київськім княжім дворі, можна зробити висновок, що дружину князь утримував за свій рахунок. Князь був також адміністратором і суддею, і мав величезний вплив на церковні справи. В системі княжого управління державою, її невід’ємною частиною була боярська рада. Радитися з старшими членами дружини, а пізніше – з боярами, було моральним обов’язком князя. Органом влади, в Київській Русі, ще старшій від князя було віче. Віче від старослов’янського «вет» - рада, загальні збори. Віче в Україні-Русі не набуло таких певних форм, як то було в Новгороді та Пскові. Воно не мало, ані окресленої компетенції, ані порядку скликання. Іноді скликав віче князь. Керував вічем, часом в Києві, також митрополит, по містах держави - тисяцькі. Аналізуючи, діяльність боярської ради та віча, можна зробити висновок, що на протязі ІХ-ХІV століть вони не набули парламентських форм, не перетворились на певні інституції і залишились випадковими зібраннями.