DSpace УжНУ

Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій — це цифрове сховище результатів науково-дослідної діяльності, публікацій науковців, викладачів, аспірантів і студентів університету, а також дипломних та магістерських робіт студентів.

Фільтри

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 6 з 6

Нові надходження

  • Item type:Документ,
    Ліцензування відкритого програмного забезпечення
    (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Постна, Д. А.
    У статті досліджено наявні у світі моделі ліцензуванні вільного відкритого програмного забезпечення. Зокрема, проведено класифікацію програмного забезпечення за ознакою ліцензії його поширення та встановлено різницю між поняттями «вільного програмного забезпечення» та «програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом», їхнє ідеологічне підґрунтя та ключові ознаки. У межах роботи було класифіковано усі вільні відкриті ліцензії на дві ключові групи – дозвільні та копілефтні, визначено основні особливості цих груп ліцензій, а також досліджено конкретні найбільш популярні ліцензії кожного виду. В основу визначення поширеності застосування конкретної вільної відкритої ліцензії було покладено актуальні статистичні дані. Було окреслено становище ліцензування вільного відкритого програмного забезпечення на території ЄС. Крім цього, окремо приділено увагу договорам суспільного надбання за доктринами суспільного надбання США та України, та їх співвідношенню з вільним відкритим програмним забезпеченням. Також було проаналізовано чинне законодавство України щодо регулювання вільних відкритих ліцензій програмного забезпечення. Зокрема, визначено правову природу вільних відкритих ліцензій та їх різновидів, в контексті наявних правових конструкцій «публічної ліцензії», «ліцензії» та «ліцензійного договору». Крім цього, було приділено увагу наявним Рекомендаціям Міністерства економіки, дозвілля та сільського господарства щодо застосування вільних публічних ліцензій на використання об’єктів авторського права і суміжних прав, якими вперше в Україні було надано визначення вільних публічних ліцензій. З метою дослідження практичного застосування та визнання вільних відкритих ліцензій програмного забезпечення, було здійснено аналіз відповідної судової практики. У висновках наголошено на необхідності здійснення подальшого законодавчого закріплення і врегулювання вільних відкритих ліцензій програмного забезпечення, і зокрема, копілефтних ліцензій, які існуючи в межах класичного авторського права, внаслідок своєї специфіки не підпадають під традиційні положення про публічні ліцензії. The article examines existing models of free and open-source software licensing worldwide. In particular, software is classified according to the type of distribution licence, while the difference between the concepts of ‘free software’ and ‘open-source software’, their ideological foundations and key features are highlighted. Within the framework of the paper, all free and open-source licences are classified into two key groups – permissive and copyleft. The main features of these groups are defined, and the most widely used licences of each type are analysed. The basis for determining the prevalence of specific free and open-source licences was current statistical data. The state of free and open-source software licensing in the EU is outlined. Special attention is also paid to public domain agreements under the public domain doctrines of the USA and Ukraine, and their relation to free and open-source software. The current legislation of Ukraine regulating free and open-source software licences is analysed. In particular, the legal nature of free and open licenses and their varieties is examined in the context of the existing legal structures of ‘public licence’, ‘licence’, and ‘licence agreement’. Furthermore, attention is given to the Recommendations of the Ministry of Economy, Leisure, and Agriculture regarding the application of free public licences for the use of copyright and related rights, which, for the first time in Ukraine, provide a definition of free public licences. To study the practical application and recognition of free and open-source software licences, relevant judicial practice is analysed. The conclusions emphasise the need for further legislative consolidation and regulation of free and open-source software licences, particularly copyleft licences, which, although operating within the framework of classical copyright, due to their specific nature, do not fully fall under the traditional provisions on public licences.
  • Item type:Документ,
    Нормативно-правові аспекти визначення правового режиму майна подружжя за законодавством України та держав-членів Європейського Союзу
    (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Польова, В.
    В науковій статті авторка провела наукове дослідження нормативно-правових аспектів визначення правового режиму майна подружжя за законодавством України та держав-членів Європейського Союзу. У науковій статті вказано, що у сімейному законодавстві України визначається як законний правовий режим майна спільності майна подружжя, набутого у шлюбі, а в окремих випадках – майна набутого одним з подружжя до шлюбу, за наявності трудового чи фінансового внеску іншого з подружжя у таке майно. Такий правовий режим застосовується у випадку, якщо подружжя не домовилося про договірний режим або якщо положення шлюбного договору про правовий режим майна подружжя ставить подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Сімейне законодавство Німеччини, Франції, Чехії та Латвії передбачає що до відносин подружжя, так само як і за сімейним законодавством України, застосовується режим спільності майна, набутого кожним із подружжя під час шлюбу якщо у шлюбному договорі (контракті) не визначено інше. Відповідно до німецького сімейного законодавства шлюбним договором може бути встановлено один із правових режимів: роздільності майна, спільності майна чи продовженої спільності майна, режим роздільності майна подружжя може бути передбачений шлюбним договором й за законодавством Чехії та Латвії. Режим продовженої спільності майна подружжя передбачає продовження режиму спільності майна й після смерті одного з подружжя аж до смерті іншого чи укладення ним шлюбу (вступу у цивільне партнерство). Французьке сімейне законодавство допускає встановлення шлюбним контрактом правових режимів: спільності майна, роздільності майна, універсальної спільності майна чи режиму участі у доходах (останній означає, що кожен із подружжя зберігає за собою право на управління, використання та розпорядження своїм майном, однак у разі припинення дії цього правового режиму кожен із подружжя вправі отримати половину суми чистих доходів від використання майна іншого з подружжя). В цьому аспекті, можемо констатувати більш обмежений підхід українського законодавця, який допускає визначення у шлюбному договорі лише двох правових режимів майна подружжя – режим спільності майна подружжя та режим роздільності майна подружжя. In the scientific article, the author conducted a scientific study of the regulatory and legal aspects of determining the legal regime of marital property under the legislation of Ukraine and the member states of the European Union. The scientific article indicates that in the family legislation of Ukraine, the legal legal regime of property is defined as the community of property of spouses acquired during marriage, and in some cases – property acquired by one of the spouses before marriage, if there is a labor or financial contribution of the other spouse to such property. Such a legal regime is applied if the spouses have not agreed on a contractual regime or if the provision of the marriage contract on the legal regime of the spouses’ property puts the spouses in an extremely disadvantageous financial position. The family legislation of Germany, France, the Czech Republic and Latvia provides that the regime of community of property acquired by each of the spouses during marriage, as well as under the family legislation of Ukraine, is applied to the relations of spouses, unless otherwise specified in the marriage contract (contract). According to German family legislation, a marriage contract may establish one of the legal regimes: separation of property, community of property or extended community of property, the regime of separation of property of spouses may be provided for by the marriage contract and under the legislation of the Czech Republic and Latvia. The regime of continued community of property of spouses provides for the continuation of the regime of community of property even after the death of one of the spouses until the death of the other or the conclusion of marriage (entry into a civil partnership). French family law allows the establishment of legal regimes by a marriage contract: community of property, separation of property, universal community of property or regime of participation in income (the latter means that each spouse retains the right to manage, use and dispose of their property, however, in the event of termination of this legal regime, each spouse has the right to receive half of the net income from the use of the property of the other spouse). In this aspect, we can state a more limited approach of the Ukrainian legislator, which allows the definition of only two legal regimes of marital property in a marriage contract - the regime of community of property of spouses and the regime of separation of property of spouses.
  • Item type:Документ,
    Цифрові права дітей: сучасні виклики та євроінтеграція
    (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Музика, Л. А.
    В статті досліджено питання правового регулювання цифрових прав дитини, їх види, проблеми правового регулювання і практики застосування. Визначено, що серед найбільш поширених причин необхідності поглибленого вивчення поняття цифрових прав загалом і цифрових прав дитини зокрема, а також їхніх способів реалізації вирізняють: захист персональних даних; боротьба із кіберзлочинністю, прояви якої безперервно розвиваються; свобода вираження поглядів та інформації у мережі; удосконалення законодавства та визначення меж втручання держави у розвиток корисного та безпечного онлайн середовища. Зазначено, що наразі в Україні тривають рекодифікаційні процеси, зокрема, й цивільного законодавства. З цією метою була створена Концепція оновлення цивільного кодексу України, в якій передбачено об’єктивізацію «цифрових прав» особи і під час перегляду нормативного масиву Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) пропонується розвинути положення про «цифрові права» особи як різновиду особистих немайнових прав, що створюють можливість реалізації інтересів у сфері діджиталізації. Сама Концепція не містить визначення поняття «цифрові права», їх переліку тощо. Вона лише завдала вектор на необхідність їх законодавчого закріплення передусім у межах оновленого ЦК України у книзі, присвяченій особистим немайновим правам. Наголошено, що таке законодавче врегулювання цифрових прав має здійснюватися на рівні ЦК України з урахуванням і такого суб’єкта цивільних відносин, як дитина. Приділена увагу таким цифровим правам дитини, як право на доступ до інформації, на захист від насильства, право на віртуальні активи.Проаналізовано сучасні вітчизняні та міжнародні нормативно-правові акти в означеній сфері. Зроблено висновок про те, щореалізації Конвенції З прав дитини сприяє система періодичних звітів і заключних зауважень. Періодично держава подає до Комітету ООН доповідь про виконання Конвенції, отримує детальний перелік рекомендацій і має показати прогрес у наступному циклі. Цей механізм уже породив конкретні вимоги на кшталт запровадження age-verification, посилення навчальних програм із цифрової грамотності та створення спеціалізованих ліній онлайн-скарг для дітей. У разі кричущих порушень постраждалі можуть звертатися з індивідуальними скаргами на підставі 3-го Факультативного протоколу, що додає Конвенції квазі-судовий вимір контролю. The article examines the legal regulation of children’s digital rights, their types, problems of legal regulation, and practical application.It has been determined that among the most common reasons for the need for in-depth study of the concept of digital rights in general and children’s digital rights in particular, as well as the ways of their implementation, are: personal data protection; combating cybercrime, which is constantly evolving; freedom of expression and information on the Internet; improving legislation and defining the limits of state intervention in the development of a useful and safe online environment. It is noted that recodification processes are currently underway in Ukraine, including civil legislation. To this end, the Concept for Updating the Civil Code of Ukraine was created, which provides for the objectification of an individual’s “digital rights” and, during the revision of the regulatory framework of the Civil Code of Ukraine (hereinafter referred to as the CC of Ukraine) it is proposed to develop provisions on the “digital rights” of individuals as a type of personal non-property rights that create opportunities for the realization of interests in the field of digitalization. The Concept itself does not contain a definition of the term “digital rights,” a list of such rights, etc. It only points to the need for their legislative consolidation, primarily within the updated CC of Ukraine in the book devoted to personal non-property rights. It is emphasized that such legislative regulation of digital rights should be carried out at the level of the CC of Ukraine, taking into account such a subject of civil relations as a child. Attention is paid to such digital rights of the child as the right to access information, protection from violence, and the right to virtual assets.Current domestic and international regulatory and legal acts in this area are analyzed. It is concluded that the implementation of the Convention on the Rights of the Child is facilitated by a system of periodic reports and concluding observations. Periodically, the state submits a report on the implementation of the Convention to the UN Committee, receives a detailed list of recommendations, and must show progress in the next cycle. This mechanism has already given rise to specific requirements such as the introduction of age verification, the strengthening of digital literacy training programs, and the creation of specialized online complaint lines for children. In cases of flagrant violations, victims can file individual complaints under the 3rd Optional Protocol, which adds a quasi-judicial dimension of control to the Convention.
  • Item type:Документ,
    ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ MGSC НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У КОНТЕКСТІ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ
    (ДВНЗ "УжНУ", 2026) Товт Валерій Адальбертович
    У статті розглянуто важливі проблеми сучасної фізкультурної освітньої галузі Україні, зокрема шляхи впровадження компетентнісної моделі навчання, направленої на особистісний розвиток учня, його здатності до творчого використання свого фізичного і інтелектуального потенціалу. Актуальність дослідження пояснюється необхідністю обґрунтування та перевірки ефективності методики MGSC у системі шкільного фізичного виховання. Показано, що фізична культура в умовах Нової української школи є важливим фактором соціалізації особистості, формування здорового способу життя, розвитку креативних якостей та комунікативних спроможностей учнів. Однак практика проведення уроків фізичної культури демонструє наявність низки протиріч між новими освітніми реформами та загальноприйнятими підходами до організації рухової активності. Зокрема, спостерігається недостатня вмотивованість учнів до занять фізичною культурою, застосування здебільшого алгоритмічних форм навчання та обмеженість у використанні ігрових форм і елементів спорту. Вказується доцільність впровадження прогресивних педагогічних технологій, які би поєднували рухову, ігрову, спортивну та творчу активність в єдиній системі фізичного виховання закладу освіти. У цьому контексті впровадження методики MGSC виглядає перспективним напрямком модернізації системи шкільного фізичного виховання. Було встановлено, що її використання на уроках фізичної культури забезпечує комплексний розвиток фізичного, мотиваційного і творчого потенціалу учнів. Доведено, що вказана методика є більш прогресивною порівняно з загальноприйнятими підходами до шкільного фізичного виховання. Її можна легко змінювати, адаптуючи до освітнього середовища. У перспективі нові модифікації цієї методики здатні покращити фізичну підготовленість та мотиваційно-ціннісну орієнтацію учнів.
  • Item type:Документ,
    Межі застосування та характерні ознаки судово-психологічної експертизи у цивільному процесі
    (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Мирза, С. С.
    У науковій статті досліджено теоретичні та практичні аспекти застосування судово-психологічної експертизи у цивільному процесі України. Акцентовано увагу на значенні судово-психологічної експертизи як одного з ключових засобів доказування, що забезпечує суд спеціальними знаннями для встановлення обставин, які не можуть бути з’ясовані без залучення психологічної науки. Проаналізовано правові підстави проведення експертизи, визначені Цивільним процесуальним кодексом України. Окреслено межі компетенції експерта та розкрито характерні ознаки даного виду дослідження.У статті розкрито ключові критерії, що визначають межі компетенції судово-психологічної експертизи, зокрема юридичний, гносеологічний та моральний. Такий підхід дозволяє уникнути змішування психологічних та правових оцінок, чітко окреслює предмет дослідження й унеможливлює вихід експерта за межі власних повноважень. Підкреслено важливість відмежування психологічного аналізу від юридичної кваліфікації дій сторін, що забезпечує дотримання принципу об’єктивності та сприяє належному використанню спеціальних знань у процесі доказування.Особливу увагу приділено відмежуванню судово-психологічної експертизи від суміжних інститутів, таких як психіатрична та медико-психологічна експертизи, що дозволяє чітко визначити предмет і завдання дослідження. Наголошено, що застосування судово-психологічної експертизи сприяє більш глибокому з’ясуванню індивідуально-психологічних характеристик особи, впливу психічних і соматичних розладів на її поведінку, а також забезпечує суд належними науковими висновками для вирішення цивільних справ, пов’язаних із міжособистісними відносинами та спірними юридично значимими ситуаціями. Розглянуто питання встановлення індивідуально-психологічних особливостей особи, її мотиваційної сфери, емоційного стану, здатності усвідомлювати значення власних дій та керувати ними. Виявлено на основі аналізу судової практики низку актуальних проблем: відсутність єдиних методичних підходів до оцінки експертних висновків, нечіткість у визначенні обсягу матеріалів, що можуть бути надані експерту, а також ризик виходу експерта за межі своїх повноважень шляхом надання правових оцінок. У цьому контексті обґрунтовано необхідність удосконалення нормативного регулювання, посилення процесуальних гарантій сторін та вироблення усталеної судової практики.Зроблено висновок, що судово-психологічна експертиза має міждисциплінарний характер і значний потенціал у забезпеченні об’єктивності розгляду цивільних справ. Встановлено необхідність підвищення ефективності судово-психологічної експертизи, що потребує подальшої теоретичної розробки та практичної стандартизації, і сприятиме зміцненню принципів змагальності, справедливості й рівності учасників цивільного процесу. This scientific article examines the theoretical and practical aspects of the use of forensic psychological expertise in civil proceedings in Ukraine. It focuses on the importance of forensic psychological expertise as one of the key means of evidence, providing the court with special knowledge to establish circumstances that cannot be clarified without the involvement of psychological science. The legal grounds for conducting an examination, as defined by the Civil Procedure Code of Ukraine, are analyzed. The limits of the expert’s competence are outlined and the characteristic features of this type of examination are revealed.The article reveals the key criteria that determine the limits of the competence of forensic psychological examination, in particular legal, gnoseological, and moral criteria. This approach allows avoiding the mixing of psychological and legal assessments, clearly defines the subject of the study, and prevents the expert from going beyond their powers. The importance of distinguishing psychological analysis from the legal qualification of the parties’ actions is emphasized, which ensures compliance with the principle of objectivity and contributes to the proper use of special knowledge in the process of proving.Particular attention is paid to distinguishing forensic psychological examination from related institutions, such as psychiatric and medical-psychological examinations, which allows for a clear definition of the subject and objectives of the examination. It is emphasized that the use of forensic psychological examination contributes to a deeper understanding of an individual’s psychological characteristics of a person, the impact of mental and somatic disorders on their behavior, and provides the court with appropriate scientific conclusions for resolving civil cases related to interpersonal relationships and controversial legally significant situations. The article examines the issue of establishing the individual psychological characteristics of a person, their motivational sphere, emotional state, and ability to understand the significance of their own actions and control them. Based on an analysis of judicial practice, a number of pressing issues have been identified: the lack of uniform methodological approaches to the assessment of expert opinions, ambiguity in determining the scope of materials that may be provided to an expert, and the risk of an expert exceeding their authority by providing legal assessments. In this context, the need to improve regulatory framework, strengthen procedural guarantees for the parties, and develop established judicial practice has been substantiated.It has been concluded that forensic psychological examination is interdisciplinary in nature and has significant potential in ensuring the objectivity of civil proceedings. The need to improve the effectiveness of forensic psychological examination has been established, which requires further theoretical development and practical standardization and will contribute to strengthening the principles of adversarial proceedings, fairness, and equality of participants in civil proceedings.