DSpace УжНУ

Нові надходження

• Item type:Документ,

  Роль міжнародного права прав людини у визначенні міжнародно-правового статусу екологічних мігрантів

  (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Здреник, І. В.

  Детальніше

  У статті розглянуто роль міжнародного права прав людини у визначенні міжнародно-правового статусу екологічних мігрантів. Актуальність теми обумовлена тим, що в даний час багато країн світу зіткнулися з процесами міграції населення внаслідок змін в навколишньому природному середовищі. Це явище розглядається як одне з наслідків глобалізації, представляє світовий процес і вимагає міжнародно-правового врегулювання. Об’єктом дослідження виступають міжнародно-правові відносини між суб’єктами міжнародного права, спрямовані на надання та захист міжнародно-правового статусу екологічних мігрантів. Предметом дослідження є норми міжнародного права, правові позиції, положення вітчизняних і зарубіжних доктринальних досліджень, позиції міжнародних організацій з теми дослідження. У методологічному аспекті у статті комплексно застосовувалися такі загальнонаукові методи пізнання, як метод: системного аналізу, наукового абстрагування, синтезу, узагальнення, прогностичний, порівняльний, діалектичний і системно-структурний, формально-юридичний методи. Вказано, що в умовах постійного погіршення стану навколишнього природнього середовища, що впливає на реалізацію людиною гарантованих їй прав і основних свобод, при одночасному зростанні кількості екологічних мігрантів, необхідно визнати право людини на сприятливе навколишнє природне середовище, право на переміщення з екологічних причин і закріпити їх в міжнародному договорі на універсальному рівні. Закріплення цих прав людини може стати передумовою для встановлення міжнародно-правового статусу екологічних мігрантів. Екологічні мігранти – це особи, які тимчасово або на постійній основі були вимушено переміщені або мігрували добровільно в більш безпечні та сприятливі для життя і здоров’я місцевості за межами своєї держави громадянства або колишнього звичайного місця проживання через екологічні катастрофи, несприятливі наслідки, що поступово або стрімко розвиваються в наслідок зміни стану навколишнього природнього середовища, або в результаті конфліктів за зникаючі природні ресурси, що супроводжуються масовими порушеннями прав людини. The article examines the role of international human rights law in determining the international legal status of environmental migrants. The relevance of the topic is due to the fact that many countries around the world are currently facing population migration processes as a result of changes in the environment. This phenomenon is considered one of the consequences of globalization, represents a global process, and requires international legal regulation. The object of the study is the international legal relations between subjects of international law aimed at granting and protecting the international legal status of environmental migrants. The subject of the study is the norms of international law, legal positions, provisions of domestic and foreign doctrinal studies, and the positions of international organizations on the topic of the study. In terms of methodology, the article comprehensively applies such general scientific methods of cognition as the methods of systematic analysis, scientific abstraction, synthesis, generalization, forecasting, comparative-contrastive, dialectical, and systemic-structural methods. It is noted that in the context of the constant deterioration of the natural environment, which affects the realization of human rights and fundamental freedoms guaranteed to them, with a simultaneous increase in the number of environmental migrants, it is necessary to recognize the human right to a favorable natural environment, the right to move for environmental reasons, and to enshrine them in an international treaty at the universal level. The enshrinement of these human rights may become a prerequisite for establishing the international legal status of environmental migrants. Environmental migrants are persons who have been temporarily or permanently displaced or have voluntarily migrated to areas outside their country of citizenship or former habitual residence that are safer and more conducive to life and health due to environmental disasters, adverse effects that develop gradually or rapidly as a result of changes in the state of the natural environment, or as a result of conflicts over dwindling natural resources, accompanied by massive human rights violations.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Принципи міжнародного гуманітарного права: зміст, еволюція та сучасні виклики застосування

  (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Замрига, А. В.

  Детальніше

  Стаття містить характеристику основних принципів міжнародного гуманітарного права, які являють собою нормативну основу регулювання поведінки сторін у збройних конфліктах. Окрема увага приділена питанню історичної еволюції даних принципів. У статті також наявний аналіз взаємозв’язку вказаних принципів із розвитком міжнародного права прав людини та практикою міжнародних судових інституцій і їх впливом на формування сучасних гуманітарних стандартів.Охарактеризовано також сучасні виклики їх реалізації в умовах трансформації характеру збройних конфліктів. Обґрунтовано, що дотримання принципів міжнародного гуманітарного права залишається ключовим чинником легітимності дій сторін конфлікту та показником рівня гуманізації міжнародних відносин. Особливу увагу у статті приділено взаємозв’язку між принципами міжнародного гуманітарного права та нормами міжнародного права прав людини. Зазначений взаємозв’язок забезпечує узгоджене тлумачення обов’язків держав і недержавних учасників конфліктів. У статті також охарактеризовано сучасні виклики застосування принципів міжнародного гуманітарного права у контексті трансформації збройних конфліктів. Проаналізовано також проблеми реалізації даних принципів у практиці їх застосування. Зроблено акцент на тому, що принципи міжнародного гуманітарного права зберігають на сучасному етапі універсальне і першочергове значення, а їх неухильне дотримання є необхідною умовою забезпечення легітимності дій сторін конфлікту, запобігання надмірним стражданням цивільного населення та гуманізації збройних дій. У статті наголошено на важливості посилення механізмів імплементації зазначених принципів у національне законодавство України, особливо в умовах триваючої збройної агресії рф на території нашої держави, триваючою дією правового режиму воєнного стану, а також на потребі удосконалення міжнародного контролю за їх дотриманням, оновленні механізмів імплементації зазначених принципів на національному рівні та посиленні міжнародного контролю за їх дотриманням. Зазначені питання є вкрай актуальними для нашого сьогодення. The article contains a description of the basic principles of international humanitarian law, which constitute the normative basis for regulating the behavior of parties in armed conflicts. Special attention is paid to the issue of the historical evolution of these principles. The article also contains an analysis of the relationship between these principles and the development of international human rights law and the practice of international judicial institutions and their influence on the formation of modern humanitarian standards.The article also describes the current challenges of their implementation in the context of the transformation of the nature of armed conflicts. It is substantiated that compliance with the principles of international humanitarian law remains a key factor in the legitimacy of the actions of the parties to the conflict and an indicator of the level of humanization of international relations.The article pays special attention to the relationship between the principles of international humanitarian law and the norms of international human rights law. This relationship ensures a consistent interpretation of the obligations of states and non-state participants in conflicts.The article also describes the current challenges of applying the principles of international humanitarian law in the context of the transformation of armed conflicts. The problems of implementing these principles in practice are also analyzed.The emphasis is placed on the fact that the principles of international humanitarian law retain universal and primary importance at the present stage, and their strict adherence is a necessary condition for ensuring the legitimacy of the actions of the parties to the conflict, preventing excessive suffering of the civilian population and humanizing armed actions.The article emphasizes the importance of strengthening the mechanisms for implementing these principles in the national legislation of Ukraine, especially in the context of the ongoing armed aggression of the Russian Federation on the territory of our state, the ongoing operation of the legal regime of martial law, as well as the need to improve international control over their observance, update the mechanisms for implementing these principles at the national level and strengthen international control over their observance. These issues are extremely relevant for our present.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Правове регулювання гіг-праці в Україні у контексті європейської інтеграції

  (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Задорожний, Б. Ю.

  Детальніше

  У статті проаналізовано сучасний стан та перспективи розвитку правового регулювання гіг-працівників в Україні у контексті євроінтеграційних процесів. Визначено ключові аспекти національного підходу, зокрема майже повне виключення цієї категорії працівників зі сфери дії трудового законодавства, що зумовлює обмежений рівень їх соціального захисту та відсутність належних гарантій реалізації трудових прав.Проаналізовано реакцію на ці новації з боку науковців, експертів і профспілок, які розглядають українську модель як крок до дерегуляції, що суперечить європейським тенденціям розширення трудових прав працівників.Розглянуто підходи ЄС та окремих європейських країн до регулювання платформиної зайнятості. Проаналізовано прийняття Директиви (ЄС) 2024/2831 Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2024 року «Про покращення умов праці при виконанні роботи через платформи» та досвід Франції, Німеччини й Іспанії щодо надання трудових прав працівникам цифрових платформ. Зазначено, що для гармонізації українського законодавства зі стандартами ЄС необхідно переосмислити базові поняття трудового права (зокрема статус працівника, форма трудового договору) та посилити соціальні гарантії працівників у гіг-секторі.За результатами дослідження встановлено, що для наближення України до європейської моделі регулювання гіг-економіки слід запровадити такі зміни: переглянути правовий статус осіб у гіг-секторі і, за можливості, визнати їх найманими працівниками з повним набором трудових прав; трансформувати гіг-контракт у різновид трудового договору або ввести спеціальний гнучкий трудовий договір для сфери ІТ та платформної зайнятості замість суто цивільно-правового договору; гарантувати особам у гіг-секторі базові трудові права та мінімальні соціальні стандарти (оплату праці, тривалість робочого часу, періоди відпочинку, страхування на випадок безробіття та нещасних випадків тощо); впровадити законодавчі механізми контролю алгоритмічного управління працею (забезпечити прозорість використання даних, право на оскарження рішень, ухвалених автоматизованими системами, а також обов’язковий людський нагляд); адаптувати спеціальний правовий режим «Дія City» та пов’язані з ним нормативні акти до вимог права ЄС з метою забезпечення балансу між інноваційністю гіг-економіки та соціальною справедливістю у сфері гіг-праці.Запровадження цих змін сприятиме гармонізації національного регулювання гіг-праці зі стандартами ЄС, посилить соціальний захист працівників гіг-сектору та забезпечить баланс між інноваційністю гіг-економіки і соціальною справедливістю. Реалізація запропонованих змін сприятиме гармонізації національного регулювання гіг-праці зі стандартами ЄС, посилить соціальний захист гіг-працівників та забезпечить баланс між інноваційністю гіг-економіки і соціальною справедливістю. The article examines the current state and prospects for the development of legal regulation of gig workers in Ukraine in the context of European integration processes. The key features of the national approach are identified, in particular the almost complete exclusion of this category of persons from the scope of labour legislation, which results in a limited level of social protection and the absence of adequate guarantees for the realization of labour rights.The article analyses the reaction to these innovations from scholars, experts, and trade unions, who view the Ukrainian model as a step toward deregulation that contradicts European trends toward expanding workers’ labour rights.The article examines the approaches of the European Union and individual European states to regulating platform employment. The present study analyses the adoption of Directive (EU) 2024/2831 of the European Parliament and of the Council of 23 October 2024 on improving working conditions for platform workers, and the experience of France, Germany, and Spain in granting labour rights to gig workers.It is acknowledged that in order to align Ukrainian legislation with EU standards, a re-evaluation of fundamental concepts in labour law (employee status, form of employment contract) and an augmentation of social guarantees for gig workers are imperative..The study posits that in order to align Ukraine with the European model of gig economy regulation, the following changes should be implemented: a review of the legal status of gig workers is recommended, with a view to recognising them as employees with full labour rights, where is feasible; it is recommended that gig contracts be transformed into a type of employment contract, or that a special flexible employment contract be introduced for the information technology and platform employment sectors, in order to replace purely civil law contracts; it is imperative that gig workers be guaranteed fundamental labour rights and minimum social standards. Such rights should encompass remuneration, working hours, rest periods, unemployment insurance, and accident insurance, among others; the introduction of legislative mechanisms to control the management of work by algorithms is required, with the following mechanisms being recommended: transparency of data use, the right to appeal against automated decisions, and the requirement for mandatory human oversight; in order to ensure a balance between innovation and social justice in the field of gig work, it is necessary to adapt the special legal regime «Diia City» and related regulations to EU law requirements.The introduction of the proposed changes will contribute to the harmonisation of national regulation of gig work with EU standards, strengthen the social protection of gig workers, and ensure a balance between the innovation of the gig economy and social justice.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Contemporary wartime diplomacy in action: the international legal context of Ukraine – European Union relations

  (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Zhakun, M.

  Детальніше

  Against the backdrop of today’s complex geopolitical realities, the world is experiencing a state of heightened turbulence, which gives rise to new challenges and threats to the international security system. Following the end of the unipolar era, a polycentric world order has emerged, characterized by intensifying competition among multiple centres of political, economic, and strategic influence. This competition increasingly takes on a confrontational nature, marked by hybrid confrontations, economic coercion, information warfare, and localized armed conflicts. There is growing concern about the risk of escalation in regional conflicts – in Eastern Europe, the Middle East, Southeast Asia, and the Indo-Pacific – which could potentially develop into wider global confrontations. At the same time, the spread of authoritarian tendencies, the weakening of international legal institutions, the crisis of multilateral mechanisms for conflict resolution, and the intensifying struggle for resources further deepen global instability. Under current geopolitical turbulence, wartime diplomacy acquires a new functional and legal dimension and becomes a decisive tool for safeguarding national interests and ensuring compliance with international law. Modern wartime diplomacy functions as an adaptive legal-political mechanism operating under heightened security pressures and emergency legal regimes. Its effectiveness increasingly depends on the state’s ability to combine classical diplomatic means with security-oriented, sanctions-based, and institutional instruments of influence. This study examines the international legal foundations of such diplomacy and demonstrates that Ukraine’s wartime practice has catalysed the transformation of external action mechanisms in response to contemporary threats.The research shows that wartime diplomacy operates within a distinct legal framework shaped by the interaction of international humanitarian law, international security law, and the evolving system of European Union (hereinafter – EU) external action. Rooted in the general principles of international law and treaty-based solidarity mechanisms, it performs not only a political but also a juridical function by institutionalising emergency foreign policy decisions.Based on Ukraine’s bilateral and multilateral cooperation formats, it becomes evident that wartime diplomacy delivers not only declarations of support but also tangible legal and political shifts. Existing instruments of cooperation have evolved into long-term and more structured forms of security partnership, approaching the logic of a quasi-alliance. At the same time, new legal avenues of accountability for aggression are emerging, reinforcing Ukraine’s protection in the international arena. As a result, Ukraine is no longer merely a recipient of assistance but an active subject of international law, while the EU increasingly moves from being primarily a “normative power” toward acting as an actor of collective securityin the context of armed conflict. На тлі складних сучасних геополітичних процесів світ перебуває у стані підвищеної турбулентності, що зумовлює нові виклики та загрози для міжнародної системи безпеки. Після завершення епохи однополярності сформувався поліцентричний світовий порядок, якому властиве посилення конкуренції між декількома центрами політичного, економічного та стратегічного впливу. Це суперництво дедалі частіше набуває конфронтаційного характеру, проявляючись у гібридних протистояннях, економічному примусі, інформаційній боротьбі та локалізованих збройних конфліктах. Зростає занепокоєння щодо ризику ескалації регіональних зіткнень – у Східній Європі, на Близькому Сході, у Південно-Східній Азії та Індо-Тихоокеанському регіоні – які потенційно можуть перерости у масштабні глобальні конфронтації. Паралельно поширюються авторитарні тенденції, слабшають міжнародно-правові інституції, поглиблюється криза багатосторонніх механізмів мирного врегулювання та посилюється боротьба за ресурси, що ще більше дестабілізує міжнародну систему.За умов сучасної геополітичної турбулентності воєнна дипломатія набуває нового функціонального та правового виміру, і постає ключовим інструментом захисту національних інтересів та забезпечення дотримання міжнародного права. Сучасна воєнна дипломатія функціонує як адаптивний правово-політичний механізм, здатний діяти в умовах підвищеного безпекового тиску та режимів надзвичайного правового реагування. Її ефективність дедалі більше визначається здатністю держави поєднувати класичні дипломатичні засоби з безпековими, санкційними та інституційними інструментами міжнародного впливу. У дослідженні проаналізовано міжнародно-правові засади такої дипломатії та доведено, що практика воєнної дипломатії України стала каталізатором трансформації механізмів зовнішньої дії у відповідь на сучасні загрози.Досліджено, що воєнна дипломатія функціонує в особливому правовому середовищі, яке формується на перетині міжнародного гуманітарного права, права міжнародної безпеки та еволюційної системи зовнішньої діяльності Європейського Союзу. Спираючись на загальні принципи міжнародного права та договірні механізми солідарності, вона виконує не лише політичну, а й виразну юридичну функцію, інституціоналізуючи екстрені зовнішньополітичні рішення.На основі двосторонніх і багатосторонніх форматів співпраці можна відзначити, що українська воєнна дипломатія не обмежена декларативною підтримкою, а приводить до реальних юридичних та політичних змін. Її вплив проявляється у тому, що існуючі інструменти взаємодії з ЄС отримали змістовніший і довготриваліший характер, наблизившись до моделей фактичних безпекових союзів. Паралельно формується нова правова архітектура відповідальності за агресію та порушення міжнародного права, яка посилює захисні механізми для України на міжнародній арені. У результаті Україна виступає вже не лише об’єктом підтримки, а повноцінним суб’єктом міжнародного права, тоді як Європейський Союз усе більш виразно переходить від ролі “нормативної сили” до ролі гаранта безпеки та стабільності в умовах війни.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Європейський правовий вимір екологічної безпеки

  (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Ємельяненко, К. О.; Ладиченко, В. В.; Яринко, Б. В.

  Детальніше

  Стаття присвячена аналізу сучасного міжнародного та європейського законодавства в сфері екологічної безпеки та захисту довкілля. Зважаючи на те, що сучасна європейська та євроатлантична інтеграція України визначається процесом зближення України з Європейським Союзом, авторами перш за все розглядаються питання правового забезпечення екологічної безпеки на рівні підходів та принципів формування національної і місцевих політик, європейських стандартів та правових вимірів в екологічній сфері. Метою статті є огляд авторами європейського законодавства про екологічну безпеку, його вплив на національні екологічні політики в Європейському Союзі, а також наукові погляди українських та європейських вчених на процеси апроксиміювання національного законодавства до європейського законодавства в сфері екології, що має на меті поглиблення розуміння поточних і новітніх змін до національного законодавства України, правові орієнтири та виміри, що представляють європейський правовий дискурс в цілому. Авторами звертається увага на поточне міжнародне та європейське екологічне законодавство, розробку нормативів екологічної безпеки, запровадження економічних механізмів та відповідальності за порушення, а також врахування екологічних аспектів у зовнішній політиці держав-членів ЄС в майбутньому. Авторами здійснено спробу дослідження загальних тенденцій правового регулювання екологічної безпеки в контексті визначення її ролі в структурі європейського і міжнародного правового регулювання, сталого розвитку, а також визначення підходів та стандартів у застосуванні правового регулювання, що формують правовий вимір екологічної безпеки. Крім того, в статті прослідковується глибина загальних підходів та визначення міжнародних критеріїв екологічної безпеки, що імплементовані та конкретизовані в нормативних актах ЄС, зокрема, серед іншого, стосуються наслідків зміни клімату та спрямовані щодо суб’єктів, діяльність яких має суттєвий негативний вплив на навколишнє середовище. Даною статтею представлені окремі наукові погляди та бачення сучасних дослідників на європейський правовий вимір екологічної безпеки серед яких теоретико-методологічні виміри так і науково-практичні підходи у законодавстві ЄС та держав-членів. The article is dedicated to the analysis of contemporary international and European legislation in the field of environmental safety and protection. Given that Ukraine’s current European and Euro-Atlantic integration is determined by the process of Ukraine’s rapprochement with the European Union, the authors first consider issues of legal support for environmental safety at the level of approaches and principles for the formation of national and local policies, European standards and legal dimensions in the environmental sphere. The purpose of the article is to review European legislation on environmental safety, its impact on national environmental policies in the European Union, as well as the scientific views of Ukrainian and European scholars on the processes of approximating national legislation to European legislation in the field of ecology, with the aim of deepening understanding of current and recent changes to Ukrainian national legislation, legal guidelines and dimensions that represent European legal discourse as a whole. The authors draw attention to current international and European environmental legislation, the development of environmental safety standards, the introduction of economic mechanisms and liability for violations, as well as the consideration of environmental aspects in the future foreign policy of EU member states. The authors attempted to study general trends in the legal regulation of environmental safety in the context of determining its role in the structure of European and international legal regulation, sustainable development, as well as determining approaches and standards in the application of legal regulation that form the legal dimension of environmental safety. In addition, the article traces the depth of general approaches and definitions of international environmental safety criteria that are implemented and specified in EU regulations, in particular, among other things, related to the consequences of climate change and directed at entities whose activities have a significant negative impact on the environment.This article presents selected scientific views and visions of contemporary researchers on the European legal dimension of environmental safety, including theoretical and methodological dimensions as well as scientific and practical approaches in the legislation of the EU and its member states.

  Детальніше