Порівняльне дослідження ефективності червоного діодного випромінювання (630 -+ 10 HM) та антибіотикотерапії в лікуванні хронічних локалізованих пародонтитів

Abstract

У статті наведені дані щодо підвищення ефективності лікування хворих із хронічними локалізованими пародонтитами шляхом розширення показань до малоінвазивних втручань на тканинах пародонту, дослідження антибактеріальної ефективності фотодинамічної терапії та порівняння її результатів із стандартною антибіотикотерапією. Мікробіологічними дослідженнями встановлено, що найчастіше хронічний пародонтит І ступеня асоціюється з Str. Pyogenes, дещо рідше при ІІ ступені – St. Aureus та в окремих випадках Str. Pneumoniae. Виділена з пародонтальних кишень патологічна мікрофлора чутлива до антибіотиків групи цефалоспоринів – «Терцеф» та «Цефпіром». Після проведеного курсу антибіотикотерапії значення lg КУО/мл для Str. Pyogenes в 37,5 % випадків зменшилося із 2,94±0,1х107 до 2,2± 0,1х106 (р<0,04), а в 62,5 % – із 2,38 ± 0,06х107 до 0,16±0,08х105 (р<0,04). Цей показник для St. Aureus змінився з 2,83±0,06х107 до 1,6 х±0,04х106 (р<0,04), а для Str. Pneumoniae із 2,95± 0,07х107 до 2,09±0,06х106 (р<0,05). Віддалені результати (через 1 місяць) після антибіотикотерапії показали, що у 27 із 35 пацієнтів показник росту колоній не змінився, а у 28 із 35 осіб спостерігався навіть незначний ріст патогенної мікрофлори. Після фотодинамічної терапії ріст колоній досліджуваних мікроорганізмів зменшився майже у всіх пацієнтів. Ключові слова: локалізований пародонтит, фотодинамічна терапія, червоний діодний лазер, антибіотикотерапія