Внутрішнє переконання при оцінці доказів

Abstract

Внутрішнє переконання, як результат оцінки доказів, означає стан упевненості в правильності своїх висновків про належність, допустимість, достовірність і достатність доказів, а також у правильності висновку, зробленого на основі доказів, про наявність або відсутність певних фактичних обставин. Цей аспект внутрішнього переконання слід розглядати у двох напрямах: по-перше, стосовно доказів, по-друге, стосовно висновків про доведеність (недоведеність) шуканих фактів. Докази складають предмет оцінки. По відношенню до них внутрішнє переконання у будь-якій справі виступає, як результат. Але не у всіх випадках оцінка доказів породжує переконаність в істинності досягнутого знання, в існуванні або не існуванні фактів об’єктивної реальності.