Добровільність як визначальна умова дійсності шлюбу

Abstract

У статті дослідженно добровільність як визначальну умову дійсності шлюбу. Виявлено, що як в Україні, так і в Європі поширене насильство в сім’ї, трапляються випадки примушування до вступу у шлюб. Досліджено норми міжнародних актів, що встановлюють принцип добровільності шлюбу. З’ясовано, що норми Сімейного кодексу й останні зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України спрямовані на гарантування добровільності шлюбу. Досліджено заходи, які запроваджуються в закордонних державах щодо гарантування недопущення примусових шлюбів. Проаналізовано ознаки примусового шлюбу. Обґрунтовано думку, що добровільність шлюбу передбачає вільну, повну й усвідомлену згоду на шлюб як жінки, так і чоловіка. Досліджено правові наслідки відсутності вільної згоди під час укладення шлюбу. Проаналізовано судову практику України у справах щодо визнання шлюбу недійсним на підставі відсутності вільної та усвідомленої згоди. Виявлено, що в англійській судовій практиці під час вирішення, чи є шлюб примусовим, ураховується, що: особа повинна достатньо боятися усунути джерело страху; страх повинен бути розумним у світлі обставин; страх виникає внаслідок зовнішніх обставин, за які сторона не відповідає сама. Установлено, що дитячі шлюби прирівнюються до примусових, оскільки дитина, що дає згоду, не є достатньо інформованою. проаналізовано судову практику закордонних держав щодо визнання організованих шлюбів примусовими. Обґрунтовано думку, що добровільність шлюбу є триваючою умовою, тобто має вирішальне значення не тільки під час укладення шлюбу, але і протягом усього періоду його дії. Обґрунтовано доцільність ратифікації Україною Конвенції про згоду на взяття шлюбу, шлюбний вік та реєстрацію шлюбу і Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами.