Принцип рівності та сімейне право ісламських держав

Abstract

В статті досліджено проблеми утвердження принципу рівності в умовах реформування сімейного права в ісламських державах. З’ясовано позицію мусульманських вчених щодо доцільності утвердження принципу рівності. Проаналізовано в яких державах на конституційному рівні закріплено принцип рівності. Встановлено, що для укладання шлюбу у всіх мусульманських державах є певні умови, насамперед досягнення шлюбного віку, добровільність та згода опікуна. Існують перепони до укладення шлюбу, - заборонено одружуватися особам з кровними та родинними зв’язками, пов’язаним спільним грудним вигодовуванням, а також не можна одружуватися із заміжніми жінками та не мусульманами. При цьому, лише жінкам заборонено виходити заміж за не мусульманина, і серед ісламських держав тільки в в Тунісі було скасоване таке обмеження. Досліджено практику укладеня примусових шлюбів, і їх наслідки. Обгрунтовано, що інститут опікунства над жінками та полігамія є явними порушеннями принципу рівності. Щодо полігамії, то право укласти ще один шлюб належить виключно чоловікам. Досліджено позиції науковців щодо доцільності обмеження та скасування полігамії. Проаналізовано норми законодавство ісламських держав, які обмежують полігамію. Встановлено, що серед мусульманських держав полігамія заборонена тільки в Тунісі та Туреччині. Досліджено можливість жінок в шлюбних договорах визначати умови, які б утверджували рівність в сімейних відносинах. Проаналізовано дію принципу рівності та право на розірвання шлюбу. Обгурнтовано, що інститут «talaq» порушує принцип рівності. Встановлено, що дискримінаційним є положення про те що, саме батько повинен визначати порядок виховання дитини. Обгрунтовано, що ефективність реформування мусульманського права залежатиме від врахування норм ісламу, поваги до прав людини та утвердження принципу рівності.