Фрагменти перекладознавчих студій над поетикою назви Василя Стефаника

Abstract

У статті феномен Стефаникової новелістичної назви досліджено крізь призму різночасових російських, польських (спорадично – німецьких) перекладів. Зазначено, що в поетиці заголовків імпліковані риси, характерні для художньої манери новеліста загалом: глибокий психологізм, лаконізм, драматизм світовідчування, гранична відвертість у представленні реалій життя, гармонія змістоформи, постійне підключення до широкого кон- тексту й „біополя українського села“. Акцентовано, що незначні відмінності на лексичному й граматичному рівнях, вивірення слова на логіко- смислову придатність набували принципового значення при спробі механічно перенести Стефаникові заголовки в цільовий дискурсивний простір.Зроблено узагальнення, що розмаїття чужомовних версій номеносфери дає змогу побачити назву оригіналу з висоти „вторинного теоретичного узагальнення“, як унікальний вербалізований концепт експресіоністичного мовомислення видатного українського новеліста.

В статье феномен заглавия новелл Василя Стефаника исследуется сквозь призму раз- новременных русскоязычных, польских (спорадически – немецких) переводов. Отмечается, что в поэти- ке заглавий имплицированы черты, характерные для художественной манеры новеллиста в целом: глу- бокий психологизм, лаконизм, драматизм мироощущения, предельная откровенность в представлении реалий жизни, гармония формосодержания, постоянное подключение к широкому контексту и „биополю украинского села“. Акцентировано, что незначительные отличия на лексическом и грамматическом уровнях, вывере- ние слова на логико-смысловую пригодность приобретали принципиальное значение при попытке меха- нически перенести заглавия Стефаника в целевое дискурсивное пространство. Сделано обобщение, что разнообразие иноязычных версий номеносферы дает возможность увидеть заглавие оригинала с высоты „вторичного теоретического обобщения“, как уникальный вербализированный концепт экспрессиони- стического речемышления выдающегося украинского новеллиста.

In the article, the phenomenon of Stefanyk's novelistic title is researched through the prism of different Russian, Polish (sporadically – German) translations. It is noted that in the poetics of titles, the features peculiar to the novelist's fiction manner are implied: deep psychologicalism, laconicism, drama of world feeling, openness in the presentation of the realities of life, harmony of the content form, constant switching to the broad context and "biofield of a Ukrainian village." It is emphasized that minor differences on the lexical and grammatical levels, verification of a word for logical and notional suitability acquired a fundamental meaning during the attempt to transfer mechanically Stefanyk’s titles to the target discursive space. A generalization is made that the diversity of foreign language versions of the nomenosphere makes it possible to see the title of the original from the height of the "secondary theoretical generalization" as a unique verbalized concept of expressionistic language thinking of a prominent Ukrainian novelist.