Тілесне в художній комунікації української новели кінця ХІХ – початку ХХ століть: чуттєве versus духовне

Abstract

У даній розвідці проаналізовано твори українських новелістів кінця ХІХ – початку ХХ століть, у яких найбільш яскраво репрезентовано тілесне, що є ознакою модернізму. Тілесність насамперед відображає авторське світовідчуття, філософську антропологію епохи модернізму, котра ставила людину у центр світобудови. Новелісти зламу минулих століть зміщували акцент на внутрішні психологічні процеси персонажа, і одним із трансляторів цього в тексті було тілесне. У новелах, які становлять предмет даного дослідження, тілесне є ключовою точкою в авторській художній комунікації.