Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/32555
Назва: Етноапхетипна семантика образу вовкулаки у фольклорі Закарпаття.
Автори: Тиховська, Оксана Михайлівна
Ключові слова: архетип, демонологія Закарпаття, вовкулака, Ф. Потушняк, психоаналіз, українська міфологія.
Дата публікації: 2020
Бібліографічний опис: Тиховська О. Етноапхетипна семантика образу вовкулаки у фольклорі Закарпаття. Науковий журнал Львівського державного університету безпеки життєдіяльності «Львівський філологічний часопис». Львів, 2020. №8. С. 177–184.
Короткий огляд (реферат): Метою статті є осмислення образу вовкулаки (вовкуна) у фольклорі Закарпаття крізь призму етнопсихології та психоаналізу К.-Г. Юнга. Через вивчення текстів легенд та бувальщин про вовкулак (записаних І. Панькевичем, Ф. Потушняком, Л. Дем’яном, І. Сеньком, І. Хлантою) проаналізовано архетипну семантику цього міфологічного персонажа. Етнопсихологічна специфіка образу вовкуна у фольклорі Закарпаття полягає в тому, що він дводушник (у його тілі нібито співіснують дві душі, у грудях б’ються два серця), і це буквально обумовлює два різні сценарії його поведінки та відображає психологічний процес впливу архетипу Тіні на життя й поведінку чоловіка. Хижість, зло, агресія, ірраціональність, нездатність любити, прагнення завдавати біль навіть близьким людям (напад на жінку, кума чи сина в бувальщинах) метафорично виявляється в сюжетах більшості міфологічних оповідей про вовкуна, які метафорично відображають одержимість чоловіка архетипом негативної Тіні. Хоча в деяких бувальщинах Закарпаття людина перетворюється на вовкуна внаслідок магічних дій інших осіб (відьми, матері). Виняток становлять міфологічні оповіді про допомогу чоловіка пораненому вовкунові, який згодом віддячується, та про упередження вовкуном пострілу мисливця по перевертнях, що рятує людину від смерті. У цих бувальщинах демонічний аспект сутності вовкуна не проявляється, і, з точки зору психоаналізу, тут на вовкуна проектується архетип позитивної інстинктивної Тіні. Метафорично мотив взаємодопомоги людини й вовкуна можна інтерпретувати як можливість для чоловіка отримати конструктивну підтримку несвідомого. Витягування вівчарем скалки чи цвяха з лапи вовкуна є символічною проекцією здатності чоловіка прислухатися до власних інстинктів, прийняти й усвідомити їх. Саме така архетипна семантика притаманна образу вовка в чарівних казках. Цілком оригінальним є сюжет бувальщини «Про вовкуна (вовкулаку) Ферка», оскільки на вовкулаку Ферка проектується архетип Тіні, який людині вдається прийняти й витіснити у несвідоме, асимілювати її: Міфологічних оповідей про жінку-вовкулаку нема, вовк-перевертень – це завжди чоловік.
Опис: The aim of the article is to rethink the image of the werewolf (vovkun) in the folklore of Transcarpathia through the prism of ethno-psychology and Jung’s psychoanalysis. Studying texts of legends and old stories about a werewolf (written by I. Pankevych, F. Potushnyak, L. Damian, I. Senko, I. Khlanta), archetypical semantics of this mythological personage was analyzed for the time. Ethno-psychological characteristic of the image of a werewolf in the folklore of Transcarpathia is that he is a two-soul man (two souls coexist in his body and two hearts beat in his chest) and this causes two scenarios of his behavior and reflects the psychological process of the influence of Shade archetype on a man’s life and behavior. Wildness, evil, aggression, irrationality, inability to love, desire to hurt even close people (attack against a wife, a son or an intimate friend) were found out in most mythological stories about vovkun which metaphorically reflect man’s obsession with the archetype of negative Shade. Thus, in some old stories of Transcarpathia, a man transforms into a werewolf because of the magic actions of some persons (a witch or a mother). The exception is the mythological stories where a man helps a wounded werewolf who has thanked him lately and about a warning of shooting werewolves. In such stories, a demonic aspect of the essence of a werewolf is not shown, and according to psychoanalysis, the archetype of positive instinctive Shade was projected to a werewolf. Metaphorically the motive of mutual assistance can be interpreted as a possibility for a man to get constructive support of the unconscious. Pulling a thorn put of the werewolf’s paw is a symbolical projection of a man who can listen to his instincts and realize them. Such an archetypical semantics is common to the image of a wolf in fairy tales. Very original is the plot of the story “About werewolf Ferko” whereas the archetype of Shade is projected on werewolf Ferko, who successfully understood and superseded into the unconscious, assimilate it. There are no mythological stories about werewolf-woman, werewolf is always a man.
Тип: Text
Тип публікації: Стаття
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/32555
Розташовується у зібраннях:Наукові публікації кафедри української літератури

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Етноархетипна семантика образу вовкулаки.pdf316.77 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.